Відстоювання інвалідами - ліквідаторами своїх пенсій і державних гарантій у судах м. Києва 2011 р.

Відстоювання інвалідами - ліквідаторами своїх пенсій і державних гарантій у судах м. Києва



  Цю сторінку започатковано Сергієм Красильніковим у 2009 році звязатися зі мною можна

 : spilkachernobulja.io.ua    - сайт Спілки;
   SPILKA-CHORNOBILA@UKR.NET -  поштова скринька Спілки;

 або по Скайпу -spilkachernobula.

Кожен тиждень, іноді і кожного дня я додаю додаткому інформацію до цього розділу заходь і читай, та качай, бажаю успіхів !!!!! З повагою Сергій Петрович Красильніков, автор цього проекту.
Відстоювання інвалідами - ліквідаторами своїх пенсій і державних гарантій у судах м. Києва 2011 рік продовження на цей рік. Начата 11 січня 2011 року.

 

Надаю корисну інформацію зараз є домовленість з професійним адвакатом про правову допомогу інвалідам та вдовам від початку справи до виконання судового рішення по місту Києву надаю його коордінати:

 Роман Анатолійович моб. тел. 095-282-16-66, 

 

                                             Термінове оголошення !!!

Звернення до всіх, хто має безпосереднє відношення до ліквідації наслідків  чорнобильської  катастрофи, яка сталася  26 квітня 1986 року

                                                Дорогі побратими!

        Як ви всі знаєте, цього року виповнюється 25 років від дня трагедії, яка сколихнула всю нашу планету Земля. Вважаємо, ця річниця має бути відзначена так,  щоб пам’ять про неї дійшла до розуму й серця кожної людини і віддала шану тим, хто своїм здоров’ям і навіть життям боронив людство від невидимої смерті.

        У зв’язку з цим Спілка інвалідів Чорнобиля Святошинського району м. Києва просить вас  запропонувати органам влади різноманітні заходи, які б відвернули від забуття про цю вселенську подію, хоча багатьом ой як цього б хотілося.

        Наша Спілка, наприклад, запропонувала Київській владі провести 26 квітня Естафету пам’яті - живим ланцюгом у складі чорнобильців-ліквідаторів і супроводжуючих їх школярів вулицями Києва від Вічного вогню на Меморіалі слави, запаливши тут Факел пам’яті і пронісши його до першого в Україні Меморіального комплексу жертвам Чорнобильської катастрофи на розі просп. Перемоги та вул.. Чорнобильської (близько 15 км) і провівши Реквієм пам’яті – як символ наслідування і єднання поколінь нашого народу.

      Ми не знаємо, чи буде прийнята наша пропозиція, але запрошуємо всіх бажаючих зробити попередню заявку на участь у цьому заході на нашу електронну пошту: spilka-chornobila@ukr.net  вказавши своє ПІБ та контактний телефон.

      З побажаннями здоров’я

 Сергій Красильніков, голова Спілки.

2.03.2011

 

Вставляю комментарий по этому поводу нашего побратима:

 

                                  Аг-о-о-о-в! Друзі-чорнобильці!!

 

      Хто з вас ще не прокинувся, незважаючи на тривожний дзвінок від нашого невтомного (дай йому, Боже, довгих років життя)Сергія Петровича?

      Йдеться про вміщений ним на цьому сайті підступний і підлий проект Закону нашого „благодійника” Азарова про наші з вами, дорогі побратими, крихти, які нам під гучною назвою „Пільги” урочисто гарантувала рідна держава в той момент, коли ми з вами в чорнобильській зоні з кров”ю відхаркували радіоактивний пил.  Тільки ви знаєте, що не менше вашої крові було втрачено, щоб ті крихти отримати, та й то далеко не всі.

      Але й їх нас хочуть позбавити, перевівши їх надання в „ручний режим”: „в прядку, визначеному Кабінетом Міністрів”.Тобто, будуть  у них можливості й бажання – може щось і дадуть.

     Але ж звідки ті можливості з”являться, якщо ще не всі береги забудовані розкішними віллами „слуг народу” і не в усіх їх дворах стоять „Майбахи”? Та й дітки їхні вже підростають, а їх же треба посилати в Гарварди чи  Кембріджи!..

     До речі, ви усвідомили, колеги:  Сергій Петрович повідомляє, що обговорення цього законопроекту в Верховній Зр(ой, вибачаюсь!) Раді. Ну, а там досить просемафорити Великому Де(р)мократу Чечетову, щоб ми з вами залишились”при пікових інтересах”.
    Так що годі спати, співвітчизники! Давайте щось робити, кудись стукати, когось кликати. Як мінімум, треба брати милиці і йти 18 лютого до Верховної Ради.

     Що ще – пропонуйте, браття! Бо ж „никто не даст нам избавленья”...

 

 Віталій Мовчанюк, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї кат.(1986,1988-89рр), інвалід- ліквідатор, Заслужений лікар України.

14.02.2011

 Наш сайт допомагає людям у вирішенні їхніх проблем і  мені дуже приємно. Зараз на сайт я добавив чимало цікавого матеріалу  у розділі фото -  вже 30 фотоальбомів вставлено 2241 фото, у розділі відео - 109 відео фільмів, у оповідання -  30 оповідань. Багато дуже рідкісних фото, відео яки користуються попитом серед користувачів сайта. Мені дуже цікаво чи наш сайт подолає планку у 1000 користувачів на місяць і коли це станеться - 500 ми вже маємо. Туму звертаюсь до кожного долучайте до нашого сайта нових користувачів, а особливо чорнобильців - тут Ви знайдете дуже багато цікавого і корисного.

   З цього 2011 року на прохання користувачів сайту, та в зв'язку зі змінами у законодавстві відкриваю нову сторинку де буду розміщувати Ваші рішення судів, позовні заяви, адміністративні позови, заяви та іншу цікаву інформацію корисну для всіх чорнобильців.

Чекаю на Ваші повідомлення)))... 

 

 

 21.07.2011 рік. Вставляю рішення суду де гарно виписано строк позивної давності  а саме:

  Щодо поновлення позивачу пропущеного строку для звернення до суду, то слід зазначити наступне.

      У відповідності до ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду. Згідно п. 1 статті IV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною. Стаття V Конвенції зобов'язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди. Стаття VІ Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров'ю в тридцять років. П. ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. Всі питання пов'язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, В відношенні Чорнобильської катастрофи, абсолютну відповідальність за ядерну шкоду завдану здоров'ю цим ядерним інцидентом, стаття 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» кореспондує до відповідного законодавства України. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров'ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов'язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону).

      Враховуючи викладене, суд вважає, що строк для звернення до суду не пропущено, оскільки по даній категорії справ він не застосовується.

 

 

                                                                                     Голові Пенсійного фонду Голосійовського

                                                                                                                 району  м.Києва

                                                                                                                 Маніти Олега Федоровича

                                                                                     інваліда – ліквідатора 2 групи ЧАЕС

                                                                                                                 Мешкаю за адресою: м. Київ 03143, вул.   

                                                                                                                 Метрологічна 1 к. 46, тел. 257–76 –15,

 

 

                                                        ЗАЯВА

 

        Вимагаю встановити та провести перерахунок Державної пенсії особам, віднесеним до категорії І та зв’язку  з втратою годувальника, згідно статті 54, пункт 4, ст.50, враховуючі норми ч3,ст.67 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ та Конституції України - Законів України які мають пряму дію, з 01.04. 2011 року  мінімальна пенсія за віком складає – 764 гривень згідно Закону “ Про державний бюджет України на 2011 рік” .

       Згідно статті 54, пункт 4 : В усіх випадках пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 

                 по  І групі інвалідності   – 10 мінімальних пенсій за віком,

 по  ІІ групі інвалідності   – 8 мінімальних пенсій за віком,

 по  ІІІ групі інвалідності   – 6 мінімальних пенсій за віком,

 дітям – інвалідам               - 3  мінімальних пенсії за віком, 

Також вимагаю призначити і провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії І, згідно статті 50, Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “та Конституції України - Законів України які мають пряму дію, з 01.04. 2011 року  мінімальна пенсія за віком складає – 764 гривень згідно Закону “ Про державний бюджет України на 2011 рік” .

       Згідно статті 50 : Особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах : 

             -        інвалідам І групи   – 100% мінімальної пенсії за віком,

-                  інвалідам ІІ групи – 75% мінімальної пенсії за віком,

            -         інвалідам ІІІ групи, дітям – інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу   –   50 % мінімальної пенсії за віком,

        Встановлення і перерахунок Державної пенсії особам, віднесеним до категорії І та зв’язку  з втратою годувальника, згідно статті 54, пункт 4, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії І, згідно статті 50, Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “вимагаю зробити  за останні  три роки  з урахуванням реальної мінімальної пенсії згідно Законів “ Про державний бюджет України на 2009, 2010, 2011  роки”   тобто  2009, 2010, 2011 роки з нарахуванням недорахованої різниці на мій особистий рахунок згідно пенсійної справи, якщо мої вимоги не будуть задоволені у повному обсязі залишаю за собою право звертатися  з позивом до суду на відшкодування матеріальної і моральної шкоди заподіяної  по відношенню до мене з боку Пенсійного фонду Голосійовського району у м.Києві    

        Прошу надати письмову відповідь з роз’ясненням Порядку нарахування,  Державної пенсії особам, віднесеним до категорії І та зв’язку  з втратою годувальника,  згідно статті 54, пункту 4, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії І, статті 50 згідно Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ та Конституції України . Відповідь письмову прошу надати згідно ст .7 , Закону України  “ Про звернення громадян”. 

 

З повагою,

 

        інвалід – ліквідатор 2- ої групи ЧАЕС                                                        О.Ф. Маніта

          05 січня 2011 року.  

 

 

                                                                                До Голосіївського районного суду м. Києва  

                                                                                                           03127 м. Київ,  вулиця Потехіна 14-а.  

                                                           

                                                           Позивач:

 

     Маніта Олег Федорович

Мешкаю за адресою: м. Київ 03143, вул. Метрологічна 1 к. 46, тел. 257–76 –15,

 

                                                           Відповідач:        Управління пенсійного фонду  України в

                                                                                         Голосіївському районі м. Києва

                                                                                      за адресою: м. Київ 03150, вул. 

                                                                                       Антоновича 70,  т.200-88 –57. 

                                                 Співвідповідач:         Управління по нарахуванню та виплаті

                                                                                       пенсій Головного управління пенсійного

                                                                                       фонду України в м. Києві

                                                                                       за адресою :  02094,  м. Київ, вул. Мініна,

                                                                                       4-а,  т. 566-40-35

                                                                              адміністративна справа № 2а -             / 2011

                                                    Адміністративний позов

Про встановлення, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою згідно рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, Справа № 1-40/2010, відкрити скорочене впровадження по справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 183-2 КАСУ де зокрема зазначено «Скорочене провадження  застосовується  в  адміністративних справах щодо: оскарження фізичними особами рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів  владних  повноважень  щодо   обчислення,   призначення, перерахунку,  здійснення,  надання,  одержання  пенсійних  виплат, соціальних   виплат   непрацездатним   громадянам,    виплат    за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням,  виплат та пільг дітям війни,  інших соціальних  виплат,  доплат,  соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;». 

      Я, Маніта Олег Федорович 4 лютого 1952 року народження,(надалі – Позивач), є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. В результаті якої я втратив здоров'я. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії (копія додаток у справі), Позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИЕ-1 № 000850 виданою  з 04.04.2001 року (копія додаток у справі).Рішенням медико-соціальної експертної комісії Позивачу встановлено 2 групу інвалідності, пов'язану з впливом аварії на Чорнобильській АЕС,  з 04.04.2001 року.

     З 04.04.2001 року Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (надалі – Відповідач)  і отримує пенсію як інвалід 2 групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

     В Голосіївському районі  міста Києва, щоб інвалід чи пенсіонер отримав пенсію за певний місяць необхідно :  щоб  Управління Пенсійного фонду в Голосіївському районі м. Києва ( не має рахунку у Державному казначействі м. Києва) зробило розрахунок пенсії згідно пенсійної справи та подало списки з нарахуваннями пенсії до Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві(  має рахунок у Державному казначействі м. Києва ) – яке згідно списків  і здійснює нарахування і виплату пенсій.

       Тому у Адміністративному позові Позивач позивається до Відповідача - Управління Пенсійного фонду в Голосіївському районі м. Києва, а також до Співвідповідача - Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до статті 49, Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія особам, віднесеним до категорії 1 встановлюється:

а)   державна пенсія;

б)   додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Державна пенсія інвалідам 2-ї групи (частина 4 ст. 54) не може бути меншою 8 мінімальних пенсій за віком.    

Відповідно до частини 1 ст. 50 цього закону інвалідам 2-ї групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка встановлюється в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а згідно частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що у випадку збільшення розміру про­житкового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом, підні­мається розмір пенсії, відповідно дост.50, ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пен­сії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам в тому числі віднесеним до категорії І. перера­хунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Це та мінімальна  пенсія яку держава гарантує Позивачу за втрату здоров’я. Згідно Закону ця мінімальна пенсія визначається відповідними статтями, які пов’язані між собою, не врахування одної з статей  у результативній частині судового рішення, не дає виконати його у повному обсязі по відношенню до Позивача, а саме застосування статей 50,ч.4. ст. 54  нерозривно пов’язано з врахуванням положень частини 3 статті 67 обґрунтування вказано вище, але обов’язково треба враховувати частину 1 статті 28  Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV  – «встановлено що розмір мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом».

В 1999 році вступив в силу Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966, який дає конкретне визначення мінімальної пенсії за віком. «Цей Закон відповідно до ст. 46 Конституції України (28.06.1996) дає визначення прожиткового мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційних гарантій громадян на достатній життєвий рівень

Ст. 2 цього Закону «Застосування прожиткового мінімуму» встановлює «Прожи­тковий мінімум» застосовується для:

  • Загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації   соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
  • · Встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших виплат виходячи з вимог Конституції України та Законів України.

Частина 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування» від 9 липня 2003 року №1058, вказує: «У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 28 цього Закону (ст. 42 доповнено частиною згідно із Законом №2291-15 від 23.12.2004).

Мінімальний розмір пенсій за віком визначено ч.1 ст. 28 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV – «встановлено що розмір мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом».

   Тому Позивач наполягає згідно чинного законодавства -   Відкрити скорочене впровадження по справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 183-2 КАСУ де зокрема зазначено «Скорочене провадження  застосовується  в  адміністративних справах щодо: оскарження фізичними особами рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів  владних  повноважень  щодо   обчислення,   призначення, перерахунку,  здійснення,  надання,  одержання  пенсійних  виплат, соціальних   виплат   непрацездатним   громадянам,    виплат    за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням,  виплат та пільг дітям війни,  інших соціальних  виплат,  доплат,  соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;».

      Позивач також просить поважний суд при прийняті рішення застосовувати положення   Статті 256. Постанови суду, які виконуються негайно 1. Негайно виконуються постанови суду про: 1) присудження  виплати пенсій,  інших періодичних платежів з  Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів -  у  межах суми стягнення за один місяць;
       Після вступу в силу даних Законів, Відповідач повинен був самостійно зробити пере­рахунок Позивачу пенсії як інваліду 2-ї групи з втратою 70-ти % працездатності, але цього зроб­лено не було.

Згідно частини 2, статті 11 КАС України  2. Суд  розглядає  адміністративні  справи  не  інакше  як за позовною заявою,  поданою відповідно до цього Кодексу,  і не  може виходити  за межі позовних вимог.  Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі,  якщо це необхідно для повного захисту  прав, свобод  та  інтересів сторін чи третіх осіб,  про захист яких вони  просять.

      У жовтні 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон „Про внесення змін до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В ст. 71 зазначено „ Дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону". У прикінцевих положеннях зазначено „Забезпечити проведення перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до цього Закону". 

Розмір пенсії для інвалідів 2 групи, відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинен складати: 750 х 8 = 6000 грн., де - 750 - мінімальна пенсія за віком, 8 - кількість пенсій, а відповідно до ст. 50 вищезазначеного закону, Позивачу повинна призначатися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2-ї групи, та має становити: 750 х 75% = 562 грн.50 коп. Загальна сума пенсії: 6000 + 562,50 = 6562 грн.50 коп.

На даний час Позивачу встановлена і виплачується відповідачем пенсія (копія додаток у справі), у розмірах, значно нижчих, ніж гарантовано Конституцією України та Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон 796-ХІІ).

Заявою від 05.01.2011 про призначення, перерахунок пенсії та стягнення заборгованості Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському  районі м. Києва, але спочатку  листом від 01.02.2011 року за № 342/12/М-35, а потім листам від 23.02.2011 року за № 651/12/М-35, Позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії та виплаті заборгованості, що виникла, посилаючись на те, що ст. 50 та ст. 54 вищезазначеного закону на Позивача не поширюються.

Позивач вважає, що дії Управління Пенсійного фонду в Голосіївському  районі м. Києва є не правомірні, оскільки Відповідач грубо порушив Позивача права і законні інтереси, суттєво знизив життєвий рівень Позивача.

Обґрунтування поновлення та  подовження процесуальних строків: 

      Щодо поновлення позивачу пропущеного строку для звернення до суду, то слід зазначити наступне.

      У відповідності до ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду. Згідно п. 1 статті IV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною. Стаття V Конвенції зобов'язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди. Стаття VІ Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров'ю в тридцять років. П. ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. Всі питання пов'язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, В відношенні Чорнобильської катастрофи, абсолютну відповідальність за ядерну шкоду завдану здоров'ю цим ядерним інцидентом, стаття 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» кореспондує до відповідного законодавства України. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров'ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов'язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону).

      Враховуючи викладене, Позивач просить поважний суд вважати, що строк для звернення до суду не пропущено, оскільки по даній категорії справ він не застосовується.

Встановлюючи час з якого потрібно зробити перерахунок пенсії та виплату грошових сум  Позивач просить поважний суд враховувати  положення частини 2 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої - нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
      Крім того, Позивач звертає увагу поважного суду що згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

         Державна Пенсія призначена за втрату здоров’я яка встановлена нормою  ст. 50,  ч.4.ст. 54, Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28 лютого 1991 року № 796 – Х11 гарантується  Державою є Державним зобов’язанням перед громадянином і гарантується Конституцією України, а тому виплата заборгованості   по щомісячної пенсії не може припинятися витоком певного терміну. Початок  перебігу позивної давності ( ст. 261 ЦК України) розпочинається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права. Даним днем є 2009 рік, коли було відповідачем відмовлено в задоволені  Позивачу письмової  заяви про виплату заборгованості. 

     Цивільний Кодекс України ст.ст.  257 Загальна позовна давність 1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки., але стаття 268 ч.3 – на вимогу  про відшкодування  шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров’я або смертю;, а також Законом України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28 лютого 1991 року № 796 – Х11 стаття 1 пункт 5 – соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та згідно Закону України « Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» N 526/96-ВР від 19 листопада 1996 року з змінами і доповненнями, стаття 13Права громадян на відшкодування шкоди, зумовленої негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії - Громадяни, здоров'ю та майну яких завдано шкоди, зумовленої негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії, мають право на її відшкодування в повному обсязі відповідно до законодавства.

     Нормою ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  в Україні встановлено: для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися  інші строки для звернення до адміністративного суду які, якщо встановлено інше, обчислюються  з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 

       Нормою частино1, статті 102 Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

       Правове обґрунтування офіційної індексації внаслідок інфляції в Україні:

 Враховуючії те, що ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», визначено, що виплата пенсіії також відноситься до доходів, що підлягають індексації.

       Відповідно також до ст. 152 Конституції України , матеріальна ( моральна) шкода, що завдана Позивачу діями Відповідача, які були визнані неконституційними, повинна бути відшкодована. При цьому, відповідно  до ч.2 ст. 46 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - пенсія з урахуванням недоплати, що не отримана Позивачем з вини Відповідача, повинна  виплачуватись за минулий час без обмеження з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до  положень  Закону України « Про індексацію грошових доходів населення» за № 1282 –ХІІ від 03.07.1991 р. у  порядку визначеному абзацом 1 п.2 Порядку індексації грошових доходів населення, який затверджений  постановою Кабінету міністрів України № 1078 від 17.07. 2003 р.

      Згідно Закону України « Про індексацію грошових доходів населення» №2505 -ІV від 25 березня 2005 року. Так, згідно статті 2 вищезазначеного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру:

-          пенсії;- стипендії;- оплата праці( грошове забезпечення);- суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;- суми  відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об’єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Підтримання купівельної спроможності встановлених  законодавством України соціальних виплат, що мають цільовий і разовий характер( одноразова допомога при народжені дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), здійснюється шляхом підвищення державних соціальних гарантій та інших виплат, виходячи з яких визначаються розміри соціальних виплат, які є об’єктами індексації. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.  

Позивач просить поважний суд  - прийти до висновку, що позовна вимога про виплату пенсії за минулий час починаючи з 01.01.2006 року підлягає задоволенню.

В рішеннях Конституційного Суду України визначено, що пільги, компенсації і га­ранти - є видом соціальної допомоги і невід'ємною частиною конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту і об'єму цього права шляхом прийняття нових Законів або змін в діючі Закони, згідно ст. 22 Конституції України (254к/96БР) не допускається, рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 р. №8-рп/99 (У008р 710-99), від 20 березня 2002 р„ №5-рп/2002 (У005 710-02), від 17 березня 2004 р., №7-рп/2004 (У007р 710-04), від 1 грудня 2004 р., № 20-рп/2004 (У020р 710-04), від 11.10.2005 р. (№8рп/2005)та рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп/2008.

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (Ю05р710-07) (справа про соціа­льні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень ста­тей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України (254к/96-ВР), статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу (2542-14) при підготовці, прийнятті та введенню в дію закону про Держ­бюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначе­ному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу (2542-14) конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України (254к/96-ВР) щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу (2542-14) і змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу (2542-14) і Конституції України (254к/96-ВР) визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Згідно параграфу 26 цього ж рішення Європейський суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Бурдов проти Росії",  № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ).

Відповідно до статті 64 Конституції України (254к/96-ВР) право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в України ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодаваством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти у відповідності та в межах повноважень, передбачених Конституцією і Законами України.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими   особами.

У Конституції України (254к/96-ВР) Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

      Відповідно до приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням  адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших  суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

      До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь – які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

  У вирішенні справи прошу суд додатково керуватися статтею 8 КАС України, у відповідності до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст.8 КАС, Суд повинен застосовувати принцип верховенства  права  з  урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

 Частиною 1 ст. 9 КАС  України  встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади,  органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, право звернення до  адміністративного суду визначено ст. 104   Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог якої  до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно – правових відносин. 

У ст. 9, Конституції України чинні міжнародні договори визнаються складовою частиною національного законодавства. Про пріоритет міжнародних договорів, що укладені у формі закону, перед національним законодавством йдеться у Законі України "Про міжнародні договори України".

На підставі викладеного та керуючись: статтями 1,3 8, 19, 22, 46, 48, 55,56,152 Конституції України, статтями ч.5 ст.1, ч.2.ст.13,14, 49, 50, 53, 54, 58, 67,71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  ст. ст. 28. 45. 46, частиною 2, статті 47, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",ст.13,75,76 Закону України « Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» N 526/96-ВР від 19 листопада 1996,Закону України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 5 жовтня 2000 року, у  частині 4 статті 2,16,17,19,26,  Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року зі змінами внесеними Законом України від 9 лютого 2006 року N 3436-IV, ст.. 2 Закону України  «Про індексацію грошових доходів населення»,  статтями 1, 2, 6, 16, 17, 19,26 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", статтями 2, 4, 6, 8,9,11, 17, 19, 21, 88,99,102, 104, п.2 ч.1 ст. 183-2, ч.1,ст 256  Кодексу адміністративного судочинства України, рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 22.05.08 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, Справа № 1-40/2010, рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.05 (справа "Кечко проти України").

                                                ПРОШУ СУД:

  1. 1.         Прийняти Позивача Адміністративний позов і відкрити скорочене впровадження по справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 183-2 КАСУ де зокрема зазначено «Скорочене провадження  застосовується  в  адміністративних справах щодо: оскарження фізичними особами рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів  владних  повноважень  щодо   обчислення,   призначення, перерахунку,  здійснення,  надання,  одержання  пенсійних  виплат, соціальних   виплат   непрацездатним   громадянам,    виплат    за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням,  виплат та пільг дітям війни,  інших соціальних  виплат,  доплат,  соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;».
  2. 2.        Прошу поновити термін строку звернення до суду, у відповідності до ст. ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду. Стаття VІ Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров'ю в тридцять років. Всі питання пов'язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97-ВР, починаючі з 01.01.2006 року  .

3.   За відсутністю Позивача, при розгляді справи, керуватися принципом верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина,  її права  та  свободи визнаються найвищими   цінностями   та   визначають   зміст   і спрямованість діяльності держави, а також положеннями статей 2,11 КАС України. 

  1. 4.        Визнати дії управління Пенсійного фонду України  в  Голосіївському районі     м.  Києва  по     призначенню і виплаті пенсії як інваліду 2-ї групи з числа ліквідаторів в результаті   аварії  на      Чорнобильській   АЕС, протиправними;
  2. Зобов'язати Відповідача ( Управління Пенсійного фонду України в у Голосіївському районі м. Києва) встановити і  зробити перерахунок та виплату  з моменту звернення з Адміністративним позовом до суду, а Співвідповідача (Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) нарахувати і виплатити  Маніті  Олегу Федоровичу, 4 лютого 1952 року народження, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії (II групи інвалідності), державної пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст.54, враховуючі положення ч. 3 ст.67 та щомісячної додаткової пенсію за шкоду, заподіяну  здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого ч. 1 ст. 28, враховуючі положення ч. 3 ст.42 з послідуючими перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючі з 01.01.2006 року  за виключенням проведених виплат
  3. 6.       При прийнятті судового рішення Позивач просить поважний суд керуватися ч.1 статтею 256 КАС України  - Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ч.1 ст. 256 КАС України: Постанова підлягає негайному виконанню.
  4. Звільнити Позивача як інваліда 2-ої групи від сплати державного мита згідно зі ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» та відповідно до п.18 частини першої ст.. 20 Закону України “ Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. № 796 – ХІІ ( зі змінами і доповненнями) Позивач звільнений від сплати державного мита( і, відповідно, судового збору) всіх видів.

Додатки:

1.  Копія Адміністративного позову.

  1. Копія заяви від 05.01.2011 року  до Управління Пенсійного фонду в Голосіївському  районі м. Києва.
  2. Копія листа відповіді  від 23.02.2011 року за № 651/12/М-35  від Управління Пенсійного фонду в Голосіївському  районі м. Києва
    1. Копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
    2. Копія довідки до акту огляду МСЕК.

6.  Копія експертного висновку.

  1. Копія паспорта 2,3,11 сторінки.
  2. Копія ідентифікаційного коду.
  3.     Документи у копіях для відповідача і співвідповідача.

 «___» __________ 2011рік                                      _________     О.Ф. Маніта

         (Дата)                                                                (Підпис)

 

 

 

 

Справа №2-а-1718/11

 

                                                               ПОСТАНОВА

                                                           ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

       18 квітня 2011 року суддя Солом'янського районного суду м.  Києва Демидовська А.І., розглянувши    в    порядку    скороченого    провадження    адміністративним    позовом    Втюріна Володимира Миколайовича до Управління Пенсійного Фонду України в Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

                                        ВСТАНОВИВ:

       21 березня 2011 року до суду надійшла позовна заява Втюріна В.М. до Управлінні Пенсійного Фонду України в Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

      Позивач зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, встановлена інвалідність 2 групи. Однак, відповідач замість застосування розміру мінімальної пенсії згідно із ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нараховує пенсію у неповному розмірі.

        Він просить поновити строк для звернення до суду; визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування йому державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі іншому ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також відмову у здійсненні перерахунку та виплаті пенсій визначених цим Законом - протиправними; зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Солом'янському районі м. Києва провести з 26.02.2010 р. до моменту звернення до суду, перерахунок призначеної позивачу державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком; зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України з Солом'янському районі м. Києва призначити, нараховувати та виплачувати позивачу державну та додаткову пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

         У запереченнях проти позову представник відповідача посилається на те, розрахунок пенсії здійснено відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи те, що дана категорія справ розглядається в скороченому провадженні і сторони не викликаються, то суд розглядає справу за наявними в її матеріалах доказами.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

       Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Втюрін Володимир Миколайович є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії (а.с.7), інвалідом 2 групи, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою МСЕК № 034056 (а.с. 8).

      Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва і отримує пенсію як інвалід 2-ї групи, яка настала внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідне до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до І категорії інвалідам групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ст. 54 цього Закону встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 категорії 2 групи інвалідності та щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

      Звертаючись до суду позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком з 26.02.2010 р. по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат.

     Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком .

      Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд дійшов висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

     При цьому суд зазначає, що за основу нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

     Таким чином позивач має право на перерахунок та виплату йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інваліду II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою державної пенсію у розмірі не нижче від 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком.

      Щодо поновлення позивачу пропущеного строку для звернення до суду, то слід зазначити наступне.

      У відповідності до ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду. Згідно п. 1 статті IV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною. Стаття V Конвенції зобов'язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди. Стаття VІ Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров'ю в тридцять років. П. ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. Всі питання пов'язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, В відношенні Чорнобильської катастрофи, абсолютну відповідальність за ядерну шкоду завдану здоров'ю цим ядерним інцидентом, стаття 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» кореспондує до відповідного законодавства України. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров'ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов'язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону).

      Враховуючи викладене, суд вважає, що строк для звернення до суду не пропущено, оскільки по даній категорії справ він не застосовується.

      З огляду на викладене суд вважає слід задовольнити позовні вимоги Втюріну В.М. про перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком   та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю  у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком з 01.03.2011 р. по день прийняття рішення - 26.02.2010 року.

      Керуючись ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.2,717,94,158,158-163,183-2,256 кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

       Позов Втюріна Володимира Миколайовича до Управління Пенсійного Фонду України в Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити.

      Визнати дії Управлінні Пенсійного Фонду України в Солом'янському районі м. Києва щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії Втюріну Володимиру Миколайовичу у розмірі передбаченому ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м Києва здійснити перерахунок та виплату Втюріну Володимиру Миколайовичу, державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 /о мінімальної пенсії за віком з 26 лютого 2010 року по 21 березня 2011 року відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатна, за відповідний період, з урахуванням проведених виплат та виплачувати в подальшому.

     Постанова суду підлягає негайному виконанню.

     Постанова   може   бути   оскаржена   в   апеляційному   порядку   протягом  десяти днів  до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва

     Суддя:                                     А.І. Демидовська

02.06.2011 рік вставляю рішення суду, інвалід 08.05.2011року отримав пенсію 8245 гривень і заборгованість. Бажаю успіхів Сергій Петрович...

 

                                                                                             Справа №2-а-594/2011

                                       

                                                ПОСТАНОВА

                                           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

08 лютого 2011 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Борисова О.В.

розглянувши  адміністративну  справу  за  позовом  Журова  Віктора Ігоровича до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                         

 Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про  визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

 В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що він є інвалідом І групи в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії  на  ЧАЕС,  та  є  особою  яка  постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії.                                                                               

 З посиланням на  норми Конституцію України, ст,ст.48, 67 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи",  ст.28  "Про  загальнообов'язкове  державне страхування" позивач вважає дії відповідачів протиправними та просить суд  зобов'язати управління  Пенсійного  фонду  України  в Оболонському районі м. Києва провести йому,  як особі,  що постраждала внаслідок Чорнобильської  катастрофи  І  категорії  І  групи  інвалідності зробити перерахунок

та  виплату  основної  пенсії  з  розрахунку  не  нижче  10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсію за шкоду,  заподіяну здоров’ю в розмірі 100% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007 року,

    Відповідно до ст. 183-2 КАС України суд розглядає справу у скороченому порядку.

    Відповідач управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі одержавши копію ухвали про відкриття скороченого провадження, копію позовної заяви та додані до неї документи,  заперечення проти позову не надав. 

        Ухвалою Оболонського  районного  суду  м. Києва  від  18.01.2011р. адміністративний позов Журова В. І. до управління Пенсійного фонду  України в Оболонському районі м. Києва в частині позовних вимог про визнання дій протиправними,  зобов'язання провести перерахунок та виплату державної та за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з  01.01.2007 по 09.07.2010 року залишено без розгляду.  

     Судом встановлено,  що  позивач  перебуває  на  обліку  в  управлінні Пенсійного фонду  України  в  Оболонському районі м.  Києва,  являється, інвалідом  1  групи внаслідок захворювання,  пов'язаного  з  ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та відноситься до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.  

      Позивач звернувся із заявою до УПФ в Оболонському районі м. Києва про перерахунок державної та додаткової пенсії відповідно до Закону  України статус і  соціальний захист громадян,  які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи", на що відповідач надав письмову відмову.

     Розділ 6 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи"  (надалі  спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу  визначає  пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: 1) державної пенсії; б) додаткової  пенсії  за  шкоду,  заподіяну  здоров'ю,  яка  призначається після виникнення права на державну пенсію.

     Згідно зі ст50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається  щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 1  групи - у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.

 

Нормами ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним  до категорії 1, зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як такого, що віднесений до категорії 1.                                              Частиною 4  ст.54  Закону України  "Про статус  і  соціальний  захист громадян,   які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської   катастрофи’’ передбачено,  що  в усіх  випадках пенсія  інвалідам  І  групи,  у яких встановлений зв'язок  захворювання з наслідками аварії на ЧАЕС, не повинна бути нижчою 10 мінімальних пенсій за віком.

Згідно  ч.3  ст.61  спеціального  Закону  у  разі  збільшення  розміру, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений  відповідно до статті 54 цього Закону,  а також розмір додаткової пенсії за шкоду,  заподіяну здоров’ю,  особам,  віднесеним до категорії  1,2,3,4,  розмір щомісячної компенсації сім'ям  за  втрату  годувальника  внаслідок  Чорнобильської катастрофи.  Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового

 розміру прожиткового мінімуму                                                                                                                  Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення,  затвердження  та  врахування  при  реалізації  державою конституційної гарантії громадян на достатній  життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-14, а також, Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від  5  жовтня  2000  року №2017-ІП,  згідно  статті  1  якого прожитковий мінімум  використовується для визначення,  у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове   державне   пенсійне   страхування" встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському  районі м. Києва про відмову в проведенні перерахунку основної та додаткової, пенсії  є протиправними  та вважає необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України є Оболонському районі м. Києва  здійснити  перерахунок  державної  та  додаткової  пенсії  позивача і проводити  йому відповідні виплати з урахуванням попередніх виплат  як  учаснику ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС  І  категорії інваліду І групи  з розрахунку  не нижче 10 мінімальних пенсій за віком, виходячи  з  розміру  пенсії,  встановленої  ст.28  Закону  України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно вимог ст.50 Закону України «Пре статус і1  * захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  з  розрахунку  100  %  від  мінімальної  пенсії  за  віком, встановленої  ст.28  Закону  України  «Про  загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування» з 10.07.2010 року з урахуванням проведених виплат. При цьому, суд приймає до уваги загальні засади пріоритету законів над підзаконними  актами  при  розрахунку  державної  та  додаткової  пенсії, передбачених ст.ст.50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист постраждали   внаслідок   Чорнобильської   катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в Законі про Державний бюджет України на відповідний  рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за  віком.  Суд не вбачає необхідності  конкретизувати,  з яких розмірів  прожиткового  мінімуму  слід  проводити  позивачу  нарахування, дані розмірі та періоди,  з яких ці розмірі встановлюються, визначено Законами України про Державний бюджет.

    Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти  лише на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     При цьому, частиною 1 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 3.02.1991  р.  № 796- XII  встановлено,  що розміри доплат,  пенсій і компенсацій підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

     Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів., або внесення змін  до чинних законів, не допускається  звуження  змісту, або обсягу існуючих прав і свобод.                                         

    Крім  того,  враховуючи  особливий  статус  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  та  обумовлену  необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України 05.10.2006 року доповнила Закон №796-ХІІ статтею 71, в якій встановлено, що дія положень, цього закону не може призупинятись   іншими законами, крім законів про внесення змін до цього  Закону, і зазначена норма, на думку суду, має пріоритетне застосування. 

     При цьому, суд визначає початковий строк проведення даних виплат і не визначає кінцевий термін, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та враховуючи, що дані соціальні виплати, зокрема пенсія (державна і додаткова) відповідно до розпоряджень Управління Пенсійного фонду призначаються довічно.

     Суд відмовляє позивачу  у відшкодування йому 2000 грн. за надання і правової допомоги, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження сплати позивачем  вищевказаної суми, крім того розмір  компенсації витрат передбачений Постановою Кабінету Міністрів України « Про граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних-справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 року № 500.

     На підставі викладеного, керуючись ст. 183-2 КАС України, ст.ст.8, 19,92;; Конституції   України,  ст.28  Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про статус та соціальний громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи," суд, -

                                                ПОСТАНОВИВ:

Позов Журова Віктора Ігоровича  задовольнити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва протиправними.                                                                                                                                      Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва  провести перерахунок та  виплату Журову Віктору  Ігоровичу як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інваліду І групи державної пенсії згідно вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний  захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком,  виходячи з розміру пенсії, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну. здоров'ю згідно вимог ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» з розрахунку 100 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.07.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної  скарги,  якщо  скаргу  не  було  подано.  Якщо  було  подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова   може   бути   оскаржена   до   Київського   апеляційного адміністративного суду, через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії

 Суддя            О.В.   Борисова

 

    

                                                                                                                                                  Справа №2а-799-1/ 10

                                                                        П О С Т'А Н О В А

                                                                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

11 січня 2011 року суддя Святошинського районною суду м, Києва Морозов М.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Полякової Любові Трохимівни до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва. Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про призначення, перерахунок та стягнення заборгованості з виплати пенсії по інвалідності, то настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою,

                                                            встановив:

Полякова Л.Т.  звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва. Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії по призначенню і виплаті пенсії, як інваліду 2 групи з числа ліквідаторів, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: зобов'язання призначити з моменту звернення   з адміністративним позовом до суду, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії. 2 група інвалідності, основну державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову державну пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ч.4 ст. 54. ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». ч.І ст. 28 Закону України « Про обов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи зміну розміру мінімальної пенсії за віком Та зробити перерахунок і виплату виниклої заборгованості з 1.01.2004 р., з урахуванням індексації в наслідок інфляції, враховуючи попередні виплати і рішення суду.

При цьому посилається нате, що перебуває на обліку в Управлінні ПФУ у Святошинському р-ні м. Києва, де отримує пенсію по інвалідності 2-ї групи як учасник ліквідації аварії на ЧАКС. категорія 1, згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Їй повинні буди робити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до вказаного закону, але недоплачували з моменту призначення пенсії. Статтями 50, 54 даного Закону передбачено, що розміри пенсій для інвалідів 1 категорії, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяна здоров'ю особам, які є інвалідами 2-ї групи, віднесеним до категорії 1, призначається в розмірі 75 % мінімальної за віком. Оскільки зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про о деяких законодавчих актів України» до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині встановлення розміру пенсій для інвалідів відмінені  рішенням Конституційною Суду України від 22.05.2008 р. №і0-рп/2008. тому вона змушена була   звернутися у жовтні 2010 р. до відповідача з проханням перерахувати їй державну та додаткову пенсію на рівні, не нижчому за мінімальний розмір пенсі   визначеної зазначеним Законам, але отримала відмову листом від 21.10. 2010 р., і діями відповідача порушуються її права, а позиція відповідача не ґрунтується на  законі.

Суддя, вивчивши позов, письмові докази по справі, заперечення на позов відповідачів, прийшов до висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Встановлено що Полякова Л.Т. є інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, її було віднесено до  1   категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Полякова Л.Т. перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва, де й отримує пенсію. Полякова Л.Т. 20 жовтня 2010 р. звернулася до Управління пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва із заявою про перерахування державної та додаткової пенсії  у розмірі відповідно до ст.ст.. 50. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України віл 9.07.2007 р., але Управлінням пенсійного фонду  України в Святошинському р-ні м. Києва їй була дана відповіді, під 21.10.2010 р. про відсутність  підстав для обчислення пенсії в бік її збільшення.

Ухвалою судді від 11 січня 2011 р. було залишено без розгляду позовні вимоги Полякової Л.Т. до Управління

фонду України в Святошинському районі м. Києва. Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії по призначенню і виплаті пенсії,  як інваліду 2 групи і числа ліквідаторів, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕ С за період з 01.01.2004 р. по 27.04.2010 р., зобов'язання призначити з моменту звернення з адміністративним позовом до суду , як постраждалій   внаслідок Чорнобильської катастрофи,   1   категорії, 2 група інвалідності, основну і в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову  державну пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ч.4 ст. 54. ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист   громадян, які постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи». ч.І  ст. 28 Закону   України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування», враховуючи зміну розміру мінімальної пенсії за віком, та зробити перерахунок заборгованості з 1.01.2004 р., з урахуванням індексації внаслідок інфляції, враховуючи   попередні виплати і рішення суду.-станом на 27.04.2010 р. на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.

Згідно ст.46 Конституції   України   громадяни  мають  право  на соціальний захист,  що  включає   право  на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової пірати працездатності, втрати годувальника, безробіття з неналежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

 Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України

«Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», П. 2,ч. 1 ст. 8 даного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) чи була призначена пенсія ( щомісячне довічне грошове утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право призначення пенсії за законом «Про пенсійне забезпечення», якщо не отримують пенсію (щомісячне іонічне грошове утримання) з інших джерел, а також її не отримують у випадках, передбачених цим законом, члени їхніх сімей. Якщо особа мас право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». їй призначається одна пенсія за її вибором. При цьому, різниця між розміром пенсії, на котрий має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії з солідарної системи відповідно до цього закону фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

У розумінні ч.І ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум-вартісна величина достатнього для   забезпечення  нормального функціонування організму людини, збереження   його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору них для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ст. 2 даного Закону прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

     Отже, новий мінімальний  розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Розмір мінімальної заробітної  плати на 1998, 1999 роки встановлювався законами України про встановлення  величини вартості межі  малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плази на відповідні роки, на 2000-2003 роки-законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2004-2009 роки - законами України про державний бюджет на відповідні роки.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи»,   у  разі  збільшення  розміру  прожиткового  мінімуму для   осіб,  які   втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1. 2, 3. 4 категорій, та   розмір   щомісячної компенсації сім'ям за  втрату  годувальника  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи.

Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Суми, з яких здійснювався розрахунок виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначалися згідно з постановами Кабінету

Міністрів України від 3 січня 2002 р. Хні «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим

пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (втратила чинність з 1 вересня 21108 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та від 26 липня 1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати їм. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно ч.4 сг.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового  акта Конституції України,  закону  України, міжнародному договору. згода на обов'язковість .якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт. який маг вищу юридичну силу.

.Згідно ст.49 Закону   України  «Про   статус   і   соціальний   захист   громадян,   які   постраждати   внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій  І. 2. З і 4. встановлюються у вигляді пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на  державну  пенсію.   Державні   пенсії особам,   віднесеним   до   категорії 1, - пенсія   по   інвалідності   внаслідок Чорнобильської   катастрофи та пенсія  в  разі   втрати  годувальника  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи - призначаються відповідно до ст.54 Закону.

Відповідно до ст.50   зазначеною Закону особам,  віднесеним до категорії   І, які  с інвалідами  2-ї групи, призначається помісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 проценті мінімальної пенсії за віком.

України , «Про статус  і  соціальний  захист громадян,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської   катастрофи»

 Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про   статус   і   соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи"  розмір  пенсії по   інвалідності   2-ї  групи,   щодо  яких   встановлено  зв'язок   з

Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії

по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.

Ті ж самі положення були про дубльовані в постанові КМ України від 30 травня 1997 р. №523 «Про затвердження

застосування порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у

зв’язку  з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», у п.4 якої передбачено, що у всіх

випадках  пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчою по 2 групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком, по 3 групі інвалідності-6.

Відповідно до постанови КМ України від 3.01.2002 р. №1 ..Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим  категоріям пенсіонерів, фінансування  яких   здійснюється за рахунок  коштів державного бюджету»

пенсії, передбачені ч.4 от. 54 цього Закону, розраховуються виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Постановою                       КМ України від 13.07.2004 р. №894 «Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54

Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС» було збільшено розмір пенсії, призначеної відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону, на 12 %. Згідно Закону України   «Про   статус   і   соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі –інвалідам 2-ї групи-75 %  мінімальної  пенсії  за віком.

Відповідно до  вимог  ст.   28 Закону  України ..Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування" мінімальний   розмір   пенсії  за   віком   за   наявності   у  чоловіків   25,   у   жінок-20   років   страхового   стажу встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не мас. Тому новий мінімальний  розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Виходячи з цього базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі ст. 54 Закону України

«Про  статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи’’ повинна

Визначатися згідно з  Законами України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення". Державний бюджет  України на відповідний вік.

Тому, є всі правові підстави для встановлення пенсії позивачу по справі у бік збільшення на підставі зазначених

нормативно - правових актів. Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які їй працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій, визначених ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1, 2. З, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які н внаслідок Чорнобильської катастрофи» та встановлено мінімальний розмір пенсії по інвалідності 2-ї групи для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році-220 % прожиткової о мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п.5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рн 2008 Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема, бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет  є   основним  фінансовим  документом  держави.   Через  своє спеціальне  призначення  цей  закон   не  повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет витої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя, у законодавстві. і як  наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. Так, вищевказаним рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що відповідають Конституції України (є конституційними) положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. Л«107-У і. Отже. Конституційний Суд України вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 36-100 розділ) І і «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов’язані               діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.

Тобто,  у   даному   випадку   внаслідок  збільшення   прожиткового  мінімуму  підвищується   розмір  пенсій  та додаткових пенсій у розмірі, що дорівнює новому прожитковому мінімуму, і тому дії пенсійного органу не були законні відносно перерахування  та виплати пенсії Поляковій Л.Т. За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності   законів  над  підзаконними  актами,  при  визначенні  розміру  пенсії позивачеві  застосуванню підлягають ч. 1 ст.50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

З огляду на вищевикладене. пенсія позивачу повинна бути встановлена у відповідності з положеннями ст.ст.50. 54 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком - гірожиткового рівня для громадян, що втратили працездатність.

Позовні вимоги підтверджуються письмовими доказами, наданими позивачем по справі при подачі позову до суду.

 Таким чином вимоги є правомірними,, співвідносяться з вищевказаними нормативними актами, дослідженими доказами, суд вважає дії пенсійного органу протиправними, і виходить з того, що Поляковій Л.Т. в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок  її пенсії повинен проводитись,  виходячи з нового розміру  мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.162  КАС   України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю  або   частково   чи   відмовити   в   його   задоволенні   повністю  або   частково.   У   разі   задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні  дії.

 Суд вважає що позові   вимоги Гуменюк В.І. підлягають задоволенню, починаючи з 27.04.2010 р.. бо  позов був поданий до суду 27.10.2010 р., враховуючи вимоги ст.ст. 99,  100 КАС України та ухвалу сулу  від 11.01.201І р.

Не  погоджується  суд   з  вимогами  про зобов'язання  відповідача  зробити  перерахунок  і  виплату  виниклої заборгованості з урахуванням індексації внаслідок інфляції, бо такі вимоги не узгоджуються з положеннями КАС України  та нормами матеріального права. Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від  І2.0.3.2008 р. "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» до об'єктів індексації  не відносяться додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплата до пенсії, які визначаються залежно віл прожиткового мінімуму.

 В силу ст. 256 КАС України присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно ст.94 КАС України судові витрати по справі слід компенсувати за рахунок .Державного бюджету України, бо позивач при подачі адміністративного позову до суду по закону була звільнена від сплати судового збору.

Па підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19. 22, 46 Конституції України, ст. 49. 50, 51, 54, 67. 71 Закону України .. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 8, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". ст. ст. І, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 2, 9, 11.12, 55. 70. 71, 86, 94. 99, 100, 158-163, 183-2,256 КАС України, суд

                                                                   постановив:

Адміністративний    позов   Полякової   Любові   Трохимівни   до   Управління    пенсійного   фонду    України    в  Святошинському   районі   м.   Києва.   Управління   по  нарахуванню  та  виплаті  пенсій  Головного  управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення, перерахунок та стягнення заборгованості з виплати пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, задовольнити їй частково.

Визнати  протиправними дії Управління  пенсійною фонду  України  в Святошинському районі м. Києва по призначенню та виплаті Поляковій Любові Трохимівні, як інваліду 2 групи з числа ліквідаторів, потерпілих внаслідок аварії  на Чорнобильській АНС, категорія 1, з  27 квітня 2010 року

Зобов’язати  Управління    пенсійного   фонду    України    в  Святошинському   районі   м.   Києва  призначити Поляковій  Любов  Трохимівні. як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи. категорія 1. державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч,4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахованої віл встановленою законом  прожиткового  мінімуму   для   осіб,   які   втратили   працездатність,  згідно  ч.І   ст.   28   Закону  України   «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи зміну розміру мінімальної пенсії за віком, та зробити відповідний  перерахунок та виплату виниклої заборгованості, починаючи з 27 квітня 2011 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва призначити Поляковій Любов Трохимівні, як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія І, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 Закону України «Про статуї і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно ч.І ст. 28 Закону України   «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування»,  враховуючи зміну розміру мінімальної пенсії за віком, та зробити відповідний  перерахунок та виплату виниклої заборгованості, починаючи з 27 квітня 2011 року.

Постанова суду в частині присудження   виплати  пенсії  у   межах  суми  стягнення  за один  місяць підлягає негайному виконанню. 

В іншій  частині позову відмовити.                                                                                                                  

Судові витрати по справі компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі апеляційної  скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя       Морозов М.О

                                

                    

      11.01.2011 рік. Зразок звернення до суду, щоб повернути справу:

 

Заступнику Голови Апеляційного суду м. Києва

 Приндюк Марії Василівні  

Позивач: Манойло Олександра Івановича

01054, м. Київ-54, вул. Дмитрівська , д.1, кв. 18 , т . 4863126

Відповідач: Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківським районі м. Києва 

справа № 2а-752/10

 

                                                   Клопотання

про відхилення апеляційної скарги Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківським районі м. Києва та повернення терміново справи в Шевченківський районний суд м. Києва.

 

            01.04.10 р. Шевченківським районним судом м. Києва було винесено постанову за моїм адміністративним позовом до Управління ПФ України в Шевченківським районі м. Києва, якою частково було задоволено цей позов.

            17.05.10 р. апеляційну скаргу на постанову від Управління ПФ України в Шевченківським районі м. Києва було зареєстровано в Апеляційному судді м. Києва ( додаток 1 ). Тобто строки апеляційного оскарження було пропущено без поважних причин.

            08.06.10 р. від Апеляційного суду м. Києва мені надійшло повідомлення про розгляд клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження ( додаток 2 ). В судовому засіданні це клопотання не розглядалось, всупереч моєму запереченню на клопотання ( додаток 3 ). Відповідачеві було запропоновано спочатку оплатити кошти на витрату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. На це суддя відвела один місяць, тобто до 28 серпня 2010 року.

            В подальшому на мої звернення я одержував в інформаційній службі суду усні відповіді, що справа знаходиться без руху. На свій офіційний запит від 07.10.10р. я також не отримав відповіді. ( додаток 4 ).

            В прикінцевих положеннях Закону України „ Про судоустрій і статус судів ” від 07.07.10р. № 2453-VI зазначено, що справи які перебувають у впровадженні суду першої апеляційної чи касаційної інстанції станом на 1 січня 2011 року завершується розглядом у цих судах. Апеляційний суд м. Києва відкрив впровадження у моїй справі за № 22-10537 ( суддя Пікуль А.А. ). Справа майже півроку знаходиться в суді без руху і будь-яких пояснень.

            09.09.10 р. Конституційний Суд України прийняв рішення про невідповідність Конституції України ( є неконституційними ) положення Закону України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов’язаних із соціальними виплатами ” від 18 лютого 2010 року № 1691-VI ( 1691-17), яким скасовує розгляд моєї справи в цивільній юрисдикції Апеляційного Суду м. Києва. А отже і клопотання до Апеляційного Суду м. Києва. Управління ПФ України в Шевченківським районі м. Києва про поновлення строку апеляційного оскарження в цьому випадку є неправомірним.    

            Зважаючи на все вищевикладене прошу Вас дати розпорядження терміново повернути мою справу до Шевченківського районного суду м. Києва, як таку, щодо якої пропущенні строки апеляційного оскарження, та таку що згідно рішення Конституційного суду України від 09.09.10 р. виведено з цивільної юрисдикції, а рішення суду першої інстанції набуло законної сили.

            Ст.83 п. 1 , ч.ч. 1, 2 Закону України „Про судоустрій і статус судів” дає мені підстави звертатись із скаргою до вищих судових установ та інших владних установ ( Президента України, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ) . Щоб мені цього не займатись ще раз наполегливо прошу терміново передати мою справу до Шевченківського районного суду м. Києва, на приведених в цьому клопотаннях підставах, щоб я в решті решт зміг отримати виконавчий лист по постанові яка вступила в закону силу. Прошу з розумінням віднестись до мого клопотання, так як я є ліквідатор аварії на ЧАЄС першої категорії, інвалід другої групи, часто хворію.

                 З повагою               

                                                                                                      

            __     _________ 2010 рік                                                          / Манойло О.І /

                   

                 

                                    

  вставляю рішення суду прийняте 24 грудня надане моїм побратимом Миколою :

                                   

                                               ПОСТАНОВА

                                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді -                                                                                                                        

при секретарі -                                                                                                                                   

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ПІБ до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії, -

 

                                                  ВСТАНОВИВ:

  ПІБ звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Відповідача щодо відмови у нарахуванні йому пенсії по інвалідності, що настала внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок і виплату належної йому пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду Ш групи, згідно з ч.4 ст.54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю, згідно ет.50 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 27.08.2010 р.

Повні вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідам 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та отримує державну і додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХІІ із змінами та доповненнями (надалі - Закон №796-ХІІ).

Згідно ч.З ст. 54 Закону №796-ХІІ призначений розмір пенсії для інвалідів III групи повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно ч.І ст. 50 Закону №796-ХІІ інвалідам І групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.З ст.67 Закону №796-ХІІ,у разі- збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії передбачений ч.4 с. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

п.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії по віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

18.03.2010 р. Телятников М.М. звернувся до відповідача з заявою про визначення розміру пенсії відповідно до вимог закону, проте отримав необгрунтовану відмову.

Оскільки основна та додаткова пенсії йому виплачуються у меншому розмірі, ніж передбачено законом, він змушений звернутися до суду.

В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду листа про можливість розгляду справи за його відсутності.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Також, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності, передбачений ст.ст.99-100 КАС України, для звернення до адміністративного суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом III групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у відповідача та отримує державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ч.І ст.50, ч.4 ст.54 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до ст. 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону №796-ХІІ розмір пенсії для інвалідів 3 групи, призначеної у відповідності з цим Законом, повинен бути не нижчим б мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 цього Закону інвалідам 3 групи призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 мінімальної пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсі? зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету міністрів України від ЗО травня 1997 року №523, яка є чинною, її положення стосовно критерії обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50,54 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцево самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, и передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативи правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні дано спору суд виходить з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених ст. ст.50,: Закону №796-ХІІ підлягають застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втрати! працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якою визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилам передбаченими частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванню іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися і зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом і має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), c} вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державі пенсійне страхування" для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується j розрахункова величина для визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбачена Законом №79б-ХІІ, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру саме із розрахунку  мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належні матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осі які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарант визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормам прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадяни! безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Прав і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законам визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача що; відмови в перерахунку державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до розмірі передбачених статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплат державної та додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю з 27.08.2010 р. є обґрунтованими  підлягають задоволенню.

Вимоги Позивача зобов'язати Управління Пенсійного фонду України проводити в майбутньому перерахунок пенсії з врахуванням мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого прожиткової мінімуму для осіб, які втратили працездатність не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Тобто, судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, дії виключає їх захист на майбутнє.

Також, згідно п. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Отже, положення даної статті не передбачають такого способу захисту прав як зобов'язання вчинення дії на майбутнє.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 3, 6, 8, 9,, 17, 19, 21, 22, 24, 56, 64, 92, 113, 152 Конституції України, ст. 2, 9, 69-71, 105, 122, 158-163 КАС України, ст.ст. 48-67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-

 

                                                        ПОСТАНОВИВ:

 

Позов ПІБ до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ПІБ державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачених статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва вчинити дії щодо перерахунку та виплати ПІБ відповідно до вимог ст.50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 27.08.2010 р. за виключенням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

 

недоліки постанови -  суд постановив: немає слова - призначити пенсію та не враховано ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», це є дуже сутево для виконнання рішення суду потім Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва при нарахуванні пенсії- на що звертаю особливо Вашу увагу.

 

  вставляю Ухвалу суду нашого побратима Голуба О.Д.:

 

Справа №2-А-1076/10

 

УХВАЛА

 

«31 «грудня 2010 року

м. Київ

 

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали адміністративного позову Голуб Олександра Дмитровича до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язати призначити, здійснити перерахунок та виплати заборгованість у виплати пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою,

встановив: 

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Голуб Олександра Дмитровича до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язати призначити, здійснити перерахунок та виплати заборгованість х виплати пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою.

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2010 року відкрито провадження по даній справі в порядку скороченого провадження.

У визначений судом строк, відповідачем по справі - Головним управлінням Пенсійного фонду України в М.Києві, надіслано до суду письмові заперечення на позов, та висловлена правова позиція щодо підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, б? з проведення судового засідання та виклику особі, які беруть участь у справі. За результати розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання  та виклику осіб. Які беруть участь у справі, суд розглядає справу "за загальними" правилами цього кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Вивчивши матеріали справи, письмові заперечення відповідачів та викладені в запереченнях підстави для відмови від позову, суддя приходить до висновку про неможливість ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, а тому вважає за необхідне розглядати дану справу за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи положення ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України , суддя

ухвалив:

Призначити справу за адміністративним позовом Голуб Олександра Дмитровича до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язати призначити, здійснити перерахунок та виплати заборгованість х виплати пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул.. Сергієчка, 3, каб.43 на «17» січня 2011 року о 17 год.00 хв.

Сторонам по справі направити копію цієї ухвали та судові повістки про виклик до суду.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва надати в судове засідання пенсійну справу позивача Голуб Олександра Дмитровича (проживає з адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська буд.39-В кв. 66)

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлений та оскарженню не піддягає.

Суддя:

 

А також повістку до суду тобто почався процес розгляду справ у судах:

                                                      Позивач: Голуб Олександр Дмитрович

                                                                    02092 м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 39-В, кв. 66

                                                 Відповідач: УПФУу Дніпровському р-ні м. Києва 02094    м. Київ, вул.    Краківська, буд. 18

                                                 Відповідач: Управління по нарахуванню та виплаті пенсій

Головного управління пенсійного фонду України вм. Києві 02094    м. Київ, вул. Мініна, буд. 4-а

 

Дніпровський районний суд м. Києва, викликає Вас в судове засідання, по справі за позовом Голуб Олександра Дмитровича до УПФУ у Дніпровському р-ні м. Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, яке відбудеться в приміщення Дніпровського районного суду м. Києва, 17 січня 2011 року о 17-00 год.. за адресою: м. Київ вул. Сергієнка. З каб. 43.ССуддя САВЛУК Т.В.)

Додатки: позивачу копія ухвали: відповідачу копія ухвали з копією позовної заяви та  копіями

доданих до неї документів

При собі мати документи: паспорт

ВАША ЯВКА ДО СУДУ ОБОВ'ЯЗКОВА!

Секретар судових засідань

 

 

                КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-70/11

                                            УХВАЛА

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 липня 2011 року                                                                                               м. Київ

     Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

     головуючого судді:              Бєлової Л.В.

     суддів:                                  Безименної Н.В., Гром Л.М.

     розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві та апеляційну скаргу Управлінню пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва по справі за позовом Голуба Олександра Дмитровича до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Головного управління пенсійного фонду в м. Києві про визнання дій неправомірними, перерахунок та виплату допомоги,

                                                        ВСТАНОВИВ:

     Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2011 року позов задоволено частково. Судом визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язав його нарахувати і виплатити позивачу недоплачену надбавку до пенсії з 04 квітня 2010 року.

     В іншій частині позовних вимог відмовлено.

     На вказану постанову відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати і винести нову про відмову в задоволенні позову.

     Судом першої інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом II групи захворювання, пов'язаного з впливом і  аварії на ЧАЕС.

     У відповідності до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

      Так, у ч. 4 ст. 54 цього Закону визначено, що державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

      За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» містять пряму вказівку, що під час визначення розміру таких пенсій за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком.

      Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

       На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 197,198, 200, 205, 206 КАС України, суд

                                                             УХВАЛИВ:

       Апеляційні скарги відповідачів залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2011 року — без змін.

       Ухвала остаточна і оскарженню не

       Головуючий  суддя:                 

       Судді:

 

Даю маленьку пораду для початківців тих хто зайшов  і задумався над тим що треба щось робити щоб відсудити свою пенсію.

 Першим пунктом треба зробити дві заяви( заяви на сайті) до Пенсійного фонду Святошинського району м. Києва, одну заяву здати у канцелярію на своєї поставити штамп що Ви здали заяву, щоб було число,  місяць, рік, та номер реєстрації.

Другим кроком  взяти довідку про нарахування Вам пенсії по місячно за останні три роки з мокрими печатками.

Звернутися письмово з заявою щоб Вам пояснили як Вам призначили пенсію у пенсійній справі є Розпорядження згідно якого Вам нараховується пенсія.

 Отримавши відповідь від Пенсійного фонду і маючі всі вище перераховані документи можна приступити готувати Адміністративний позов до суду.

 При складанні  Адміністративного позову скористуйтесь статтями Кодексу адміністративного судочинства України. 

Окрім статті 54 пункт 4, статті 50 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ не забувайте ч.3 статті 67 не забувайте посилатися на ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування”  

  15.01. 2011 рік даю зразок Заяви до Пенсійного фонду:

 

                                                                                                                 Даю маленьку пораду для початківців тих хто зайшов  і задумався над тим що треба щось робити щоб відсудити Разову компенсацію за втрату здоров’я і щорічну допомогу на оздоровлення.

 Першим пунктом треба зробити дві заяви( заяви на сайті) до Управління праці  та  соціального захисту населення  Голосіївської  районної  у м. Києві  державної адміністрації, одну заяву здати у канцелярію на своєї поставити штамп що Ви здали заяву, щоб було число,  місяць, рік, та номер реєстрації.

Другим кроком  взяти довідку про нарахування Вам щорічної допомоги на оздоровлення  за останні три роки з мокрими печатками.

Взяти довідку з якого року Ви перебуваєте на обліку  в Управлінні праці  та  соціального захисту населення  Голосіївської  районної  у м. Києві  державної адміністрації.

Звернутися письмово з заявою щоб Вам пояснили як Вам призначили щорічну допомогу на оздоровлення справі є Розпорядження згідно якого Вам нараховується щорічна допомога на оздоровлення .

 Отримавши відповідь від до Управління праці  та  соціального захисту населення  Голосіївської  районної  у м. Києві  державної адміністрації і маючі всі вище перераховані документи можна приступити готувати Адміністративний позов до суду.

 При складанні  Адміністративного позову скористуйтесь статтями Кодексу адміністративного судочинства України.     

 Окрім статті 48 пункт 2, Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ не забувайте ч.3 статті 67

             

15.01. 2011 рік даю зразок Заяви до управління праці  та  соціального захисту  населення  Голосіївської  районної  у м.Києві державної адміністрації:

 

                                                                        Начальнику управління праці  та  соціального

                                                                                                захисту населення  Голосіївської  районної  у м.Києві 

                                                                                                державної адміністрації

                                                                                                 Жукевич Галини Іванівни

                                                                                                 інваліда 2 групи ЧАЕС

                                                                                                 мешкаю за адресою: м. Київ 03143,вул.   

                                                                                                 Метрологічна 1 к. 46, тел.000-51-00,

 

 

                                                            ЗАЯВА

 

 

        Вимагаю призначити та провести перерахунок Компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника згідно статті 48, пункт 2, Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ Закону України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 5 жовтня 2000 року, ч. 4 ст. ст. 2, 16,17 ст. 26 - Відповідальність за порушення законодавства про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії - Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, несуть адміністративну і кримінальну відповідальність, та Конституції України - Законів України які мають пряму дію, та Конституції України - Законів України які мають пряму дію, призначення та перерахунок зробити починаючи з 01.01. 2008 року  мінімальна заробітна плата у 2008році  складала – 611 гривень згідно Закону “ Про державний бюджет України на 2008 рік”, те що Ви зараз мені нарахували 120 грн. є грубим порушенням по відношенню до мене.

       Згідно статті 48, пункт 2 : Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах : 

                 інвалідам  І і ІІ групи   – 5 мінімальних заробітних плат,

                 інвалідам  ІІІ групи, дітям - інвалідам   – 4 мінімальних заробітних плат,

                 учасникам  ліквідації наслідків  аварії  на Чорнобильській АЕС  ІІ категорії    – 5 мінімальних заробітних плат,

                  учасникам  ліквідації наслідків  аварії  на Чорнобильській АЕС  ІІІ категорії    – 3 мінімальні заробітні плати,

                  кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків    – мінімальні заробітні плати, 

                  евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей -  мінімальні заробітні плати,

     Щорічна допомога  на оздоровлення виплачується працюючим за місцям роботи  при наданні відпуски, непрацюючим громадянам  - органами, що виплачують пенсію, в кінці року,  дітям – за  місцем основної  роботи одного з батьків до 1 червня кожного року. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав передбачених частиною другою цієї статті, надається одна з них за вибором особи.

      Виплати зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця  з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.     

        Перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення згідно статті 48, пункт 2 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ закону який має пряму дію, вимагаю зробити перерахунок  за останні роки  з урахуванням реальної мінімальної заробітної плати згідно Законів “ Про державний бюджет України на  2008 рік ”   тобто починаючи з  2008 року з нарахуванням недорахованої різниці на мій особистий рахунок згідно моєї особистої справи, якщо мої вимоги не будуть задоволені у повному обсязі залишаю за собою право звертатися  з позивом до суду згідно Закону України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 5 жовтня 2000 року, ст.ст.16,17,26-Відповідальність за порушення законодавства про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії про відкриття кримінальної справи відносно Вас як посадової особи та відшкодування матеріальної і моральної шкоди заподіяної  по відношенню до мене з боку Вас особисто та  управління праці та  соціального захисту населення Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації.      

        Прошу надати письмову відповідь з роз’ясненням Порядку нарахування, щорічної допомоги на оздоровлення згідно статті 48, пункт 2,  Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ ,Закону України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 5 жовтня 2000 року, ст.ст.16,17,26 та Конституції України . Відповідь письмову прошу надати згідно Закону України  ст .. 7 ,“ Про звернення громадян”. 

З повагою,

        інвалід  2- ої групи ЧАЕС                                                                  Г.І. Жукевич

          15 січня 2011 року.  

 15 січня 2011 року вставляю рішення суду  по дітях і інвалідів війни:

 

Справа № 2а-32 2010р.

      ПОСТАНОВА

 

             Іменем    України

 

13 серпня 2010 року   Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                                      Лопатюк Н.Г.

при секретарі                                                               Ковальовій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Мащенка Юрія Івановича до Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач, Мащенко Ю.І., 12.05.2009 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним адміністративним позовом з урахуванням уточнених позовних вимог і просив визнати дії відповідачів неправомірними, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити недораховані суми щорічної допомоги на оздоровлення з 2000р. по 2010р., щорічної разової грошової допомоги до дня Перемоги за 2008-2009р.р., та виплатити недораховані суми щомісячної виплати на дітей з 2008р., а також відшкодувати заподіяну моральну шкоду, яку він оцінює в 14 554 грн. 61 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорія), має II групу інвалідності та є інвалідом війни II групи, а тому має право отримувати разову грошову допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як не передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та на щорічну допомогу на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'ять мінімальних заробітних плат. Також як батько який став інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи має право на щомісячні виплати мінімальної заробітної плати на дітей шкільного віку.

Зазначає, що дані виплаті здійснюються у меншому розмірі, ніж передбачено законом, а тому просить перерахувати розмір пенсії та здійснити відповідні виплати згідно чинного законодавства.

Він неодноразово звертався до відповідачів з проханням перерахунку та виплаті соціальних виплат, але отримав письмову відмову у здійсненні такого перерахунку, відповідно до якої разова щорічна допомога та на щорічна допомога на оздоровлення йому нараховувалась у розмірах які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, а тому підстав для здійснення перерахунку не має оскільки іншого чинним законодавством не передбачено.

Вважає, що через такі дії відповідачів, він зазнав моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові. У судові засідання 12 та 13 серпня 2010р. не з'явився, просив слухати справу у його відсутності.

Представники відповідачів подали до суду письмові заперечення в яких просили відмовити в задоволенні заявлених вимог, посилаючись на вимоги Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист населення, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також на порядок організації державної влади в країні та бюджетні призначення на поточний рік, а також на пропуск позивачем річного строку позовної давності, на звернення ним до суду за захистом порушеного права.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові заперечення відповідачів, докази у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних повноважень, управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.І ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що Мащенко Ю.І. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1-ої категорії, має статус ветерана війни - інваліда війни та згідно висновку МСЕК є інвалідом 2-ої групи безстроково.

З матеріалів справи вбачається, що Мащенко Ю.І. перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії.

Згідно ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії виплачується, щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 09.07.2007 року), щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилаються представники відповідачів.

Проте відповідачі при нарахуванні допомоги до дня Перемоги стали керуватися постановами КМУ, в яких були визначені значно менші розміри щорічної грошової допомоги до дня перемоги.

Однак суд не може взяти до уваги визначенні цими постановами Кабінету Міністрів розміри одноразової допомоги, оскільки питання їх розміру вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, при здійсненні нарахуванню щорічної допомоги застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру щорічної разової допомоги до дня Перемоги позивача застосуванню підлягають положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції 09.07.2007 року), а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують зміст і обсяг існуючих прав позивача, що є порушенням положень ст. 22 Конституції України.

Відповідно до ч.І, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідачів щодо відмови у перерахунку та проведенню доплат позивачу щорічної разової грошової допомоги є протиправними, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині здійснення перерахунку та виплаті щорічної разової допомоги до дня Перемоги ґрунтуються на правових нормах і підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, то зазначена вимога також підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам II групи - п'ять мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету У країни.

Відповідно до ст. 48 Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення виходив з розміру таких виплат, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2008, 2009 роки, а не вказана Постанова КМУ.        /

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Таким чином, дії Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва в частині нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн. є неправомірними.

Вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідачів щодо нездійснення щомісячної виплати мінімальної заробітної плати на дітей шкільного віку, відповідно до ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", також підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги.

Відповідно до п. 8 ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щомісячна виплата мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку по захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям шкільного віку, батьки яких стали інвалідами І або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи, замість виплати, передбаченої пунктом 6 цієї статті, якщо вказана дитина не перебуває на повному державному забезпеченні.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорія), має II групу інвалідності, на своєму утриманні має дітей шкільного віку та відповідно має право користуватись пільгами передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому вимоги щодо отримання щомісячної виплата мінімальної заробітної плати на кожну дитину шкільного віку, як це передбачено чинним законодавством, є цілком обгрунтовані.

Разом з тим, нормою ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 100 Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 12.05.2009 року.

За таких обставин, позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду щодо вимог про зобов'язання перерахунку пенсії до 12.05.2008 року, визначеного КАС України, на чому наполягав представник відповідача, і поважність причин його пропуску позивачем не була суду доведена.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів за період з 12.05.2008 року та за вирахуванням здійснених відповідачем за цей період виплат.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають, оскільки факт заподіяння моральної шкоди протиправними діями відповідачів та вина останніх у її заподіянні, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними судом не встановлені, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус 'ветеранів війни, гарантіїїх соціального захисту", ст.ст. 7-12, 69-71, 94, 99, 128, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 

Адміністративний позов задовольнити частково.                                               4

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті Мащенко Юрію Івановичу (проживає за адресою: м. Київ, вул. Гостомельська 6, кв. 2) щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічної разової грошової допомоги до дня Перемоги відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щомісячної виплати мінімальної заробітної плати дітям шкільного віку, батьки яких стали інвалідами І або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої п. 8 ч. 1 ст. ЗО Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008 - 2009 роки - протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва провести перерахунок Мащенко Юрію Івановичу (проживає за адресою: м. Київ, вул. Гостомельська 6, кв. 2) щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (в редакції від 09.07.2007 року), у розмірі п'ять мінімальних заробітних плат за 2008 - 2009 роки, з урахуванням раніше виплаченої суми за вказаний період.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва провести перерахунок Мащенко Юрію Івановичу (проживає за адресою: м. Київ, вул. Гостомельська 6, кв. 2) щорічної разової грошової допомоги до дня Перемоги за 2008 - 2009 роки відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 09.07.2007 року) виходячи з розміру вісім мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплаченої суми за вказаний період.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва провести перерахунок щомісячної виплати мінімальної заробітної плати Мащенко Олександру Юрійовичу (14.11.1994р.н., уродженця м. Києва), Мащенко Вячеславу Юрійовичу (23.02.1998р.н. уродженця м. Києва), Мащенко Олесі Юріївні (30.05.2000р.н., уродженка м. Києва), Мащенко Сергію Юрійовичу (07.10.2002р.н., уродженця м. Києва), як дітям шкільного віку батько яких (Мащенко Юрій Іванович) став інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2008 - 2009 роки, відповідно до ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже виплаченої суми за вказаний період.

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунків, здійснених Управлінням праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва, виплатити Мащенко Юрію Івановичу (проживає за адресою: м. Київ, вул. Гостомельська 6, кв. 2) щорічну допомогу на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (в редакції від 09.07.2007 року), у розмірі п'ять мінімальних заробітних плат за 2008 - 2009 роки, щорічну разову грошову допомоги до дня Перемоги за 2008 - 2009 роки відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції від 09.07.2007 року) виходячи з розміру вісім мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми за вказаний період.

Зобов'язати   Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних

виплат на підставі перерахунків, здійснених Управлінням праці та соціального захисту населення в Святошинському районі м. Києва, виплатити Мащенко Юрію Івановичу (проживає за адресою: м. Київ, вул. Гостомельська 6, кв. 2), як батьку який став інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячні виплати мінімальної заробітної плати на дітей шкільного віку - Мащенко Олександра Юрійовича (14.11.1994р.н., уродженця м. Києва), Мащенко Вячеслава Юрійовича (23.02.1998р.н. уродженця м. Києва), Мащенко Олесі Юріївни (30.05.2000р.н., уродженка м. Києва), Мащенко Сергія Юрійовича (07.10.2002р.н., уродженця м. Києва), за 2008 - 2009 роки, відповідно до ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже виплаченої суми за вказаний період. В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.

 суддя                               Лопатюк 

 

16.01.2011 рік вставляю ше рішення суду по пенсії:

                                                                    Справа № 2а-961/10

                                                                            ПОСТАНОВА

 

 

 

 

21 грудня 2010 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Бондаренка О.В.,

при секретарі -    Листопад Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Мащенко Юрія Івановича до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Мащенко Ю.І. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Відповідача щодо відмови у нарахуванні йому пенсії по інвалідності, що настала внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком і зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок і виплату належної йому пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, згідно з ч.4 ст.54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров'ю, згідно ст.50 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст. 67 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. №796-ХП із змінами та доповненнями (надалі - Закон №796-ХІІ).

Згідно ч.4 ст. 54 Закону №796-ХП призначений розмір пенсії для інвалідів 2 групи повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно ч.І ст. 50 Закону №796-ХП інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.З ст.67 Закону №79б-ХІІ,у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії передбачений 4.4 е. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

П.І ст. 28і Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне - страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії по віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

07.06.2010 р. він звернувся до Відповідача з заявою про перерахунок пенсії, проте отримав необґрунтовану відмову. Оскільки основна та додаткова пенсії йому виплачуються у меншому розмірі, ніж передбачено законом, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, просить слухати справу без представника Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Позивач є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у відповідача та отримує державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ч.І ст.50, ч.4 ст.54 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до ст. 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсі? за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону №796-ХІІ розмір пенсії для інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності з цим Законом, повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 цього Закону інвалідам 2 групи призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету міністрів України від ЗО травня 1997 року №523, яка є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50,54 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місце самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового І Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховного Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні дан спору суд виходить з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених ст. ст.50. Закону  №796-ХИ підлягають застосуванню розмір прожиткового   мінімуму для осіб, які втраті працездатність, встановленого в Законі          «про Державний бюджет України» на відповідний рік, із якої визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", інше нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), c; вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державі пенсійне страхування" для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій. за-віком використовується і розрахункова величина для визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбачено Законом №796-ХІІ, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильське катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфер життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 2 ст. З Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність - Утвердження і забезпечення-прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип, верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Вимоги Позивача зобов'язати Управління Пенсійного фонду України проводити в майбутньому перерахунок пенсії з врахуванням мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням прожиткового мінімуму, визначеного ЗУ «Про державний бюджет» на відповідний рік підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Тобто, судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.

Також, згідно п. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Отже, положення даної статті не передбачають такого способу захисту прав як заборона вчинення дії на майбутнє.

Ухвалою Святошинського районного суду м, Києва від 21 грудня 2010 року строк звернення до суду з адміністративним позовом   Мащенко Юрія Івановича   до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії, за період з 01.01.2010 року було відновлено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання неправомірними дій Відповідача щодо відмови в перерахунку державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до розмірів, передбачених статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок ЧАЕС з 01.О1.2010 р.

Керуючись ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку, що позовна вимога Мащенко Ю.І. про відшкодування йому моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки вона не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 3, 6, 8, 9, , 17, 19, 21, 22, 24, 56, 113, 152 Конституції України, ст. 9, 69-71, 122, 158-163 КАС України, ст.ст. 48-67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.  28- ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Позов Мащенка Юрія Івановича до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку Мащенко Юрію Івановичу державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачених статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва вчинити дії щодо перерахунку та виплати Мащенко Юрію Івановичу відповідно до вимог ст. 50, 54 та з урахуванням ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 01.01.2010 р. за виключенням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

 

 18.01.2011 рік вставляю нову постанову по пенсії передану нашим побратимом Олександром: 

 

                                                                                                   Справа № 2а-1/11

 

  

                                              П О С Т А Н О В А 

 

                               І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

 

 

17 січня 2011 року      Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

                                      Судді                                    Шумської  О.В.

                                      При секретарі                      Ульшиній  І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка цивільну справу за адміністративним позовом Кушніренка Олександра Володимировича до Управління Пенсійного Фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області про призначення, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання , пов’язаного з Чорнобильською катастрофою,-

                                          В С Т А Н О В И В :

            Кушніренко О.В. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області про призначення, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, повязаного з Чорнобильською катастрофою, які відмовили перерахувати йому пенсію, як особі, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС,інваліду третьої групи в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком,що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно ч. 4 ст.54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 серпня 2010 року по день прийняття рішення судом неправомірними. Також просив суд зобов’язати Управління  Пенсійного фонду України в Софіївському районі сплатити йому кошти за неотриманні основну та додаткову пенсію згідно ст..50, ч.4 ст.54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  з урахуванням індексації внаслідок інфляції, враховуючи попередні виплати.

            В обґрунтування позивних вимог позивачем зазначено, що у відповідності до

ч.4 ст.54  Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» розмір його пенсії повинен складати шість мінімальних пенсій за віком.

            Крім цього,згідно вимог ст..50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»  йому повинна встановлюватися додаткова пенсія за шкоду, спричинену здоров’ю як інваліду 3-ї групи-50% мінімальної пенсії за віком.

            Позивач Кушніренко Олександр Володимирович, будучи у встановленому законодавством порядку, усвідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, просить розглянути справу за його відсутності.

            Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі, будучи усвідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання  свого представника не направили, про причини неявки  суд  не увідомили. У своїх запереченнях проти позову заперечують та просять у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити, пояснюючи, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Софіївському районі, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3 групи захворювання. Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі здійснювало розрахунок пенсії позивачу вірно, згідно документів пенсійної справи та на підставі діючого законодавства України. Позивачу було визначено право на пенсію за віком відповідно до ст..55   Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», а розрахунок пенсії проведено відповідно до закону України « Про пенсійне забезпечення». З 09.01.2008 року і до теперішнього часу позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

            Суд , перевіривши матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.

            В судовому засіданні встановлено та підтверджено письмовими доказами, що Кушніренко Олександр Володимирович відповідно до посвідчення серії Є № 087144 ( а.с. 13-14) має право на пільги і компенсації, встановлені Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та є інвалідом 3 групи ( а.с. 13-14).

            Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача - Управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок та нарахування пенсії з 09.01.2008  року по 19.11.2010 року на підставі ч.4 ст.54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». 26 листопада 2010 року позивачу відповідачем було надано відповідь щодо перерахунку пенсії. Після отримання вказаної відповіді, 02 грудня 2010 року, позивач звернувся до суду з позовом дло відповідача.

            Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства,які регулюють розміри виплат пенсії особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС. Позивачем порушено питання щодо правомірності дій відповідача, який в даних правовідносинах,при нарахуванні ним та виплаті пенсії,є суб’єктом владних повноважень.

            Відповідно до частини першої ст.. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист,що включає право на забезпечення їх у разі повної,часткової,або тимчасової втрати працездатності,втрати годувальника,безробіття з належних від них обставин,а також у старості та в інших випадках,передбачених  законом.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в   Законі України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

            Розмір пенсії, який підлягає до сплати, повинний розраховуватися у відповідності до ст.ст. 50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком для пенсії по інвалідності та 50 % від мінімальної пенсії додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю.

            Право  позивача на отримання пенсії відповідно до ст. 50 ч.4 с. 54 Закону України

« Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування. Таке право декларовано державою, тому саме держава, через створені нею органи, в даному випадку пенсійні органи і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті пенсії саме у розмірах,які нею ж визначені та закріплені в Законі.

            Наявність права позивача щодо отримання пенсії у розмірах, які визначені Законом є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того це право гарантується Конституцією України,

            Відповідно до ст.. 19 ч. 2 Конституції України органи  державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноваження у спосіб , що передбачено Конституцією України та Законом України.

            Згідно з ч.4 с.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі  невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

            Отже,за  конституційними  нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд доходить висновку,що при визначенні розміру пенсії позивачці застосуванню підлягають ст..50 та ст..54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»,а не постанови Кабінету Міністрів України,зокрема Постанова Кабінету Міністрів України  від 28 травня 2008 року №  530, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

            Відповідно до ст..54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

            Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір,немає.

            Тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що ч.3 с. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої вказаної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмов в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

            Відповідно до ч.3 ст.67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,визначеного законом, підвищується розмір пенсії,визначений відповідно до ст.. 54 вказаного Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4, категорії та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

            Згідно ст.. 28 ч.1 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

            Новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, отже суд доходить висновку про наявність у позивача права на перерахунок  пенсії, у розмірах, які визначено Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

            У відповідності до статті 99 , 100 КАС України , адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

            Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав відповідь на своє звернення від відповідача 26.11.2010 року, до суду позивач звернувся 02 грудня 2010 року, тому на думку суду,  ним не пропущено  строки для звернення до суду.

            Також, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсію Кушніренку Олександру Володимировичу основну та додаткову пенсію на підставі відповідних норм, зазначених у судовому рішенні за відповідний період з урахуванням вже виплачених сум, тому не проводить розрахунок  цих виплат.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,9,11,17,69-72,86,94,99,100,128,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України , ст..ст.3,22,46 Конституції України ст.ст. 50,54  Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд –

 

                                                   П О С Т А Н О В И В :

 

            Позов Кушніренка Олександра Володимировича до Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської  області про призначення, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат пенсії по інвалідності , що настала в наслідок захворювання,пов’язаного з Чорнобильською катастрофою задовольнити.

            Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати Кушніренку Олександру Володимировичу пенсії по інвалідності ( основної та додаткової) відповідно до ст.. 50,ч.4.ст54,ч.3 с.67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

            Зобов’язати Управління  Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області провести Кушніренку Олександру Володимировичу перерахунок та виплату пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії На Чорнобильській АЕС, особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, інваліду третьої групи по захворюванням, пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків  аварії на ЧАЕС  за період з 01.08.2010 року по день прийняття рішення судом, тобто по 17.01.2011 року та сплатити Кушніренку Олександру Володимировичу заборгованість по пенсії за вказаний період, виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком  та 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму  для непрацездатних осіб з урахуванням різниці,яка була виплачена у цей період.

            Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом  10 днів з дня проголошення постанови суду, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

 

 

            Суддя                                                  Шумська О.В.

 

 19.01.2011 рік вставляю нову постанову по пенсії передану нашим побратимом Олександром: 

 

                                                                                   Справа № 2а-869/10                                                                                                                            

 

 

 

                                              П О С Т А Н О В А

 

                               І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

 

 

22 ГРУДНЯ 2010 року                                                                          сел..Софіївка

 

   Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області  Джерелейко О.Є.

розглянувши  и порядку скороченого провадження адміністративну справу  за позовом Зайко Сергія Миколайовича  до Управління Пенсійного Фонду України  в Софіївському районі Дніпропетровської області  про  визнання бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України  в Софіївському районі Дніпропетровської області щодо перерахунку щомісячної пенсії по інвалідності ( основної та додаткової) протиправною та стягнення

 заборгованості по виплаті пенсії по інвалідності, -

                                          В С Т А Н О В И В :

 

            Позивач звернувся до Софіївського районного суду із позовною заявою та просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України  в Софіївському районі Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсій; зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України  в Софіївському районі Дніпропетровської області  провести з 01.07.2010 року перерахунок державної та додаткової пенсій відповідно до ст..ст.50,54. Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шість мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 с. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  з врахуванням встановленого  законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України  в Софіївському районі Дніпропетровської області виплачувати державну та додаткову пенсії відповідно до ст..ст.50,54. Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком на час виплати.

            Відповідно до ч.4 с.183-2 КАС України справа розглядається в порядку скороченого провадження суддею одноособово  без проведення судового засідання та виклику осіб,які беруть участь у справі.

            В обґрунтування позову Зайко С.М. зазначає, що відповідачем не здійснено перерахунок пенсії відповідно до ч.4 с. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», яка не може бути меншою за шість мінімальних пенсій  за віком, та додаткової пенсії відповідно до ст..50 зазначеного Закону в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

            Відповідач згідно із письмовим запереченням зазначає,що відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ч.5.ст.54, порядок призначення пенсій по інвалідності,що настала в наслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

            Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Судом встановлено,що Зайко С.М. має статус особи,яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1, про що зроблено відповідну відмітку в посвідченні № 140672 с, виданому Дніпропетровською обласною державною  адміністрацією 20 січня 2010 року ( а.с. 7) позивач з 14.01.2010 року має третю групу інвалідності по захворюванню, пов’язаному з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджує довідка МСЕК ( а.с. 10).

            Позивачу згідно із листом ( а.с.11) та особовим рахунком ( а.с.18) Управлінням Пенсійного фонду України було призначено пенсію для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою,та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров’ю з 14.01.2010 року.

            Статтею 49 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим  внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1,2,3, та 4 категорій у вигляді: а) державних пенсій ; б) додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров’ю,

            Відповідно до ст..50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до постраждалих першої категорії,що є інвалідами третьої групи , призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду,заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

            Частиною 4 с.54 вище згаданого Закону встановлено,що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів третьої групи,щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим шість мінімальних пенсій за віком.

            Зміни внесені до ст..50 та ст..54 зазначеного Закону відповідно до п. 28 розділу 2 Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-V1  від 28 грудня 2007 року рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано не конституційними.

            Отже, з 22.05.2008 року норми закону України « Про  державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров’ю, інвалідам третьої групи в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ( с.50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи») та щодо розміру пенсії для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, ре можуть бути нижчими по третій групі інвалідності – 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ( ст..54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»), які визнані неконституційними, втратили чинність.

            Таким чином з цього часу особи віднесені до першої категорії та які мають третю групу інвалідності, мають право на отримання пенсії в розмірі шість мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

            Оскільки позивачу виплачувалась  пенсія  згідно з Постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654 « Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та відповідно дл Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України», тому суд приходить до висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок пенсії та додаткової пенсії відповідно до  ст..50,54 ч.4 Закону України катастрофи». « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської

       Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Згідно с положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує правовий акт, який  має вищу юридичну силу.                                                                                                                                                                                                                                                                       

       Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.. ст..50,54Закону України” Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ не постанова КМУ від 16.07.2008року№654”Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, пункт 1 п.п2, абзац2якої встановлює розмір пенсії для інвалідів 3-групи учасників ліквідації наслідків аварії

На ЧАЕС у 1986році починаючи із 1 липня 2008року 980гривень, оскільки вони істотно звужують обсяг встановлених законом прав. Посилання в ч.5ст.54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ на те , що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою  годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМУ, суд також не може взяти до уваги, оскільки надання законодавцем такого права КМУ не означає що останній, встановлюючи такий порядок , може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим жє Законом. Тобто КМУ повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.

       Зі змісту ст.. ст..50,54 Закону України ”Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за  шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком,розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

        Відповідно до ч.1 ст. .28Закону України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону ,відповідно до яких мінімальний розмір пенсії  за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті,застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших  пенсій чи  доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1статті,мінімального розміру пенсії за віком.

       Постанова КМУ від 03.01.2002 №1”Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, відповідно до якої  розрахунок пенсії проводився виходячи з розміру 19,91гр.,втратила чинність згідно із Постановою КМУ від 16.07.2008року №654.

      Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України ”Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.. 54 цього Закону, а  також  розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1,2,3,4категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

    Перерахунок пенсії встановлюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

     Таким чином,новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового  розміру прожиткового мінімуму.

    Законом України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20жовтня 2009року та ст..52”Закону України “Про Державний бюджет України н а 2010рік”для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня 2010 року встановлено прожитковий мінімум 706гр., з 1 липня 2010року-709гр., з1 жовтня2010року-723гр., з 1грудня2010року-734грн.

     Із матеріалів справи – довідки(а.с.11-12),заперечення (а.с.16-17),особового рахунку(а.с.18) випливає, що з 1 липня 2010року основна та додаткова пенсія  виплачувалась позивачу в іншому розмірі, ніж передбачено ст..ст.50,54Закону України ”Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому суд  приходить до висновку про існування протиправної бездіяльності відповідача, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок пенсії відповідно до положень зазначеного Закону та рішення Конституційного суду України від 22.05.2008року.

    При визначенні строків зобов’язання відповідача щодо проведення нарахування та виплат позивачу пенсії суд виходить з того ,що 3група інвалідності позивачу встановлена безстроково(довідка на а.с.18),а згідно із положенням ч.3 ст. 67 Закону України ”Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідач  зобов’язаний здійснювати перерахунок пенсії кожен раз з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, що непртирічить ч.2 ст.19 Конституції України

       Відповідно до ч.1,2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення  до адміністративного суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк,який якщо інше не встановлено, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,свобод чи інтересів.

     Строк звернення до адміністративного суду позивачем  по даній справі не порушено.

     Згідно із ч.2ст.85 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5.11.1991року з наступним змінами та доповненнями виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою але не пізніше 25 числа місяця,за який виплачується пенсія.

     Таким чином, з 25 липня 2010року(граничний термін виплати пенсії за  липень2010року) до часу  подання позову-7грудня 2010року,не пройшло шість місяців,тому позовні вимоги заявлено у межах строку звернення до адміністративного суду.

       Відповідно до ст..256КАСУкраїни негайно виконуються постанови суду,прийняті в порядку скороченого впровадження.

      Згідно із п.18,п.34.ст.4 Декрету КМУ”Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнені позивач,а також  Пенсійний Фонд України, його підприємства,установи ,організації. Тому відповідно до ч.1ст.94КАСУкраїни витрати по сплаті судового збору в розмірі 3грн.40коп. мають бути віднесені за рахунок держави.

       Керуючись ст..ст.183-2, 256 КАС України,-

                                       П О С Т А Н О В И В: 

     Позов Зайко Сергія Миколайовича задовольнити повністю.

     Визнати протиправними дії Управління Пенсійного  Фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області щодо нарахування та виплаті  державної та додаткової пенсії Зайко Сергію Миколайовичу в порушення вимог ст..ст.50,54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

       Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок основної державної  пенсії  та додаткової державної пенсії  Зайко Сергію Миколайовичу згідно зі ст.. ст. .50,ч4. ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування” в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії та 6 мінімальних пенсій за віком для основної державної пенсії з 01 липня 2010року, з  урахуванням фактично отриманих сум пенсії, та забезпечити їх виплату.

      

Постанова згідно із  ст..256  КАС України підлягає обов’язковому негайному виконанню.

 Постанова суду  може бути  оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до районного суду апеляційної скарги протягом 10днів з дня отримання копії даної постанови.

         СУДДЯ                                                                    О.Є.Джерелейко

             

 24.01.2011 рік вставляю нову постанову по щорічній доповозі на оздоровлення передану нашим побратимом Леонідом:

 

Справа №2-А-60/10

                                    ПОСТАНОВА

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

«17» січня 2011 року                               м. Київ

 

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді                       САВЛУК Т.В.

при секретарі                                   Зелді Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративний позов Михайленка Леоніда Івановича до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання неправомірними діянь та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, -

встановив:

      Михайленко Л.І. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до заявлених позовних вимог просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2007 року по теперішній час; дії відповідача (Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації) та співвідповідача (Київський міський центр по нарахування та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення за втрату здоров'я по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою визнати незаконними; зобов'язати відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації призначити з моменту звернення з адміністративним позовом до суду та зробити нарахування позивачу, інваліду 1 групи, відповідно до Закону (796-12), щорічну допомогу на оздоровлення за втрату здоров'я по інвалідності у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (796-12), встановлюється мінімальна заробітна плата Законами України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на відповідний рік, та зробити перерахунок і виплатити виниклої заборгованості з 01.01.2007 року з урахуванням індексації внаслідок інфляції, враховуючи попередні виплати; зобов'язати співвідповідача Головне управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нараховувати та виплатити з моменту зверхня з адміністративним позовом до суду позивачу, інваліду 1 групи, відповідно до Закону (796-12) щорічну допомогу на оздоровлення за втрату здоров'я по інвалідності, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається з моменту виплати, відповідно ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (796-12), встановлюється мінімальна заробітна плата Законами України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на відповідний рік, та зробити перерахунок і виплату виниклої заборгованості з 01.01.2007 року з урахуванням індексації внаслідок інфляції, враховуючи попередні виплати.

      Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на нього поширюється дія зазначеного Закону, оскільки він являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії. Рішенням медико-соціальної експертної комісії від 27 лютого 2008 року, позивачу було встановлено 1 (першу) групу інвалідності, пов'язану з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за втрату здоров'я по інвалідності. Однак, нарахування та виплата  щорічної допомоги на оздоровлення за період 2007-2010 роки здійснювалось відповідачами відповідно до постанов КМУ № 836 від 26.07.1996 року та №Ь62 від 12.07.2005р., в розмірі, значно меншому, ніж це встановлено базовим Законом. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законами України «Про Державних бюджет» на відповідні роки і цей розмір береться для розрахунку на момент виплати допомоги. Оскільки відповідач так і не здійснив нарахування та виплату щорічної грошової допомоги в розмірі, передбаченому Законом -України, позивач просить суд захистити її порушене право в судовому порядку.

Позивача Михайленко Л.І. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, направив письмові заперечення, посилаючись в них на те, що нарахування та виплата позивачу щорічної грошової допомоги проводилась у повній відповідності з вимогами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та  Постановами КМУ за  № 836  від 26.07.1996 року та від 12.07.2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір одноразової компенсації позивачу був також призначений як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, який є інвалідом 1 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.

       Представник відповідача - Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом надати суду письмові заперечення не скористався.

        Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, наведені сторонами доводи та заперечення з приводу заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

        Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

        Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

       Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

        Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач Михайленко Л.І. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

        Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано інвалідом 1 (першої) групи з 25 лютого 2008 року.

        Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

       Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»".

      Частиною 4 статті 48 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції 06.06.96 р., яка набрала чинності 20.06.1996 року, передбачено, що інваліди ЧАЕС І групи мають право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

      Положення вказаної статті діяли до прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, яким дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої 48 Закону України "Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги.

      Законом України від 19.12.2006 року № 489-/ «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію зазначених више абзаців т та частин ст. 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" також було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, проте зупинення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р.                                                                                                      ±

       Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, що набрав чинності 01.01.2008 року, текст абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника   із  числа   осіб    віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від

22.05.2008  року №  10-рп/2008  р.,  а тому з 22.05.2008 року дія  статті 48  Закону була  відновлена  у попередній редакції.

      Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

      Отже, позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

    Згідно Типового положення про Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ від 30.10.2007 року №790, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації є структурним підрозділом Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, основним завданням якого є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

     Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)   є належними відповідачами в даній справі.

     Суд не приймає доводи відповідачів в тій частині, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації нараховувався та виплачувався відповідно до Постанов КМУ №836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

      Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри виплати одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення.

      Таким чином, доводи відповідачів про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності їх діянь, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір такої допомоги.

       В той же час, відповідачами не надано жодного доказу того, що їх посадовими особами вживалися будь-які дії, в тому числі щодо направлення запитів на роз'яснення постанов КМУ, які суперечили нормам Закону, щодо збільшення сум призначених виплат, щодо проведення нарахування виплат щорічної допомоги на оздоровлення, направлених на виконання положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

       Отже, суд вважає доведеним факт протиправного діяння (бездіяльності) відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації та Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням нарахованих та виплачених позивачеві грошових сум.

       Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку про необхідність зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення позивачу і за 2007, 2008, 2009, 2010 роки відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених позивачеві виплат, а Головне управління соціальною захисту населення виконавчою органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язати виплатити позивачу суми перерахованої одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 роки.

       В той же час, згідно положень ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 р. №491-IV, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. За правилами п. З Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» за № 1078, від 17.07.2003 року до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»; додаткова пенсії, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму. Таким чином, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання   відповідача нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за втрату здоров’я по інвалідності з урахуванням індексу інфляції, оскільки щорічна допомога на оздоровлення носить разовий характер тому не може бути об'єктом індексації.

      3 огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Михайленка Леоніда Івановича до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання неправомірними діянь та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення підлягає задоволенню в частині визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті Михайленку Леоніду Івановичу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за втрату здоров'я по інвалідності, за 2007 -2010 роки та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити перерахунок та виплатити Михайленку Леоніду Івановичу , який має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, 1 категорії, інвалід 1-ої групи, щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 роки відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати визначеної законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені раніше позивачеві суми щорічної допомоги на оздоровлення за попередні роки, в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

     Судові витрати  по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.ч.   1, 3 ст.  94  Кодексу

адміністративного судочинства України.

      Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст.19, 46, 55, 152 Конституції України, ст. 14, 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» за № 1078 від 17.07.2003 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р., ст.ст. 1, 2, 5, 90, 94, 159-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                                         в и р і ш и в: 

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті Михайленку Леоніду Івановичу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за втрату здоров'я по інвалідності, за 2007-2010 роки.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити перерахунок та виплатити Михайленку Леоніду Івановичу , який має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, 1 категорії, інвалід 1-ої групи, щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 роки відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати визначеної законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати, враховуючи нараховані та виплачені раніше позивачеві суми щорічної допомоги на оздоровлення за попередні роки.

 В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її ї подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:

 

 26.01.2011 рік вставляю нову постанову по пенсії передану нашим побратимом Олександром:

 

Справа №2-А-70/11

 

                                                         ПОСТАНОВА

                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  (резолютивна частина)

 

 «27» січня 2011 року                                                                       м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді                     САВЛУК Т.В.

при секретарі                               Зелді Є,С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративний позов Голуб Олександра Дмитровича до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій відповідачів та зобов'язання призначити та виплачувати основну та додаткову пенсію відповідно до статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

 

Відповідно до положень ст.   167   Кодексу адміністративного судочинства України,   оголошується вступна та резолютивна частина постанови суду, суд

                                                            постановив: 

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті Голуб Олександру Дмитровичу , як інваліду ІІ-ої групи, основної та додаткової пенсії встановленої особі , яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 04 квітня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок основної та додаткової пенсії Голуб Олександру Дмитровичу, як інваліду II групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову державну пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно ст:.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 75% мінімальної пенсії за віком, враховуючи ч.З ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановленої . ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з моменту її призначення, тобто 07 квітня 2010 року,   з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її ї подає, до суду апеляційної інстанції.

 29.01.2011 рік  нова інформація дуже цікава:

 

УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ м. КИЄВА

03148, м. Київ, вул. Корольова, 5а, тел. 273-42-23

 

18.11.2010 р. № 8301/11

 

Святошинський районний

суду м. Києва судді Миколаєць І. Ю.

вул. Жилянська, 142 м. Київ, 01032

 

Підрозділ примусового виконання рішень

Головного управління юстиції у м. Києві

вул. Виборзька, 32 м. Київ, 03056

 

                                                                 ЗАЯВА

 

      10.09.2010 року Святошинським районним судом м. Києва було винесено постанову про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва перерахувати та виплатити починаючи з травня 2007 року по червень 2010 року гр. Євтушенко Петру Івановичу, як інваліду II групи, державну пенсію у розмірі визначеному ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на ЧАЕС", та додаткову пенсію в розмірі, визначеному ст. 50 Закону з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік.

       Оскільки в резулятивній частині не зазначено число місяця в періоді, за який необхідно провадити перерахунок пенсії, що впливає на суму, яка належить до сплати гр. Євтушенко П. І., відповідачу незрозуміло з якого саме числа місяця (та по яке число) необхідно провадити перерахунок: з 01.05.2007 року по 30.06.2010 року, або ж мається на увазі інший період.

       Також, просимо уточнити, чи необхідно при перерахунку враховувати зміни розміру мінімальної пенсії за віком, які мали місце протягом періоду з 01.05.2007 року по 30.06.2010 року.

       Абзацом 5 регулятивної частини рішення суд зобов'язав управління нараховувати та виплачувати гр. Євтушенко П. І. державну та додаткову пенсію у розмірах визначених ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок аварії на ЧАЕС", чинними на момент постановлення рішення починаючи з 01.07.2010 року до внесення у порядку, передбаченому чинним законодавством змін щодо розміру зазначених пенсій.

       Відповідачу не зрозуміло, в якому саме розмірі необхідно виплачувати державну та додаткову пенсію позивачу починаючи з 01.07.2010 року: державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову -75 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком станом на 10.09.2010 року, тобто на момент винесення рішення, або ж іншим чином

Керуючись вимогами ст. 170, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з незрозумілим викладенням резолютивної частини рішення та при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, просимо роз'яснити резолютивну частину даного рішення з урахуванням вищезазначеного, а також, відстрочити виконання рішення до отримання Управлінням відповідного роз'яснення.

З повагою, Начальник управління               Л.В.Дзядевич

Лакоза 2735069

 

                 Справа №2-3105-1/10



                             Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2010 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Миколаєць 1.10.
при секретарі Родько І .В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Євтушенка Петра Івановича до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,
                                ВСТАНОВИВ:
30.06.2010 року позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом посилаючись на те, що Управлінням Пенсійного фонду України у Святошинському районі М.Києва неправомірно було відмовлено йому у перерахунку державної пенсії по інвалідності II групи як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач нараховує та виплачує йому державну та додаткову пенсію у меншому розмірі, ніж зобов'язаний відповідно до ст.ст. 50, 54. 67 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-ХІІ). Нарахування зазначених пенсій відповідач здійснює на підставі постанов Кабінету Міністрів України, посилаючись при цьому на норму ст. 62 Закону № 796-ХІІ за якою останній наділений правом роз'яснювати порядок застосування цього Закону. Однак фактично Кабінет міністрів України у своїх постановах не роз'яснює порядок застосування, а встановлює нові розміри соціальних виплат, що суперечить чинному законодавству. Правова позиція позивача підтверджується судовою практикою. На цій підставі позивач просить визнати незаконними дії відповідача, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату з урахуванням індексу інфляції призначеної додаткової та державної пенсії як інваліду II групи І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 01.01.2007 р. у розмірах відповідно 75% мінімальної пенсії за віком та 8 мінімальних пенсій за віком, а також зобов'язати відповідача у майбутньому виплачувати державну та додаткову пенсію у зазначених розмірах. Крім тою позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому як інваліду II групи згідно ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону №' 796-ХІІ нанесену моральну шкоду, яку він обґрунтовує ст.ст. 23, 257, 261, 268 ч. 3. ст. 1173-1175 Цивільного кодексу України, а також тим, що був змушений через недоплату до пенсії обмежити себе у якісному харчування, якісних ліках та оздоровлені. Крім того позивач просить поновити строк позовної давності, оскільки відповідно до ч. З ст. 268 Цивільного кодексу України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я срок позовної давності не поширюється. Разом з тим згідно з Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» громадяни, здоров'ю та майну яких завдано шкоди, зумовленої негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії мають право на її відшкодування в повному обсязі відповідно до законодавства.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за своєї відсутності.
Відповідач в судове засідання явку своїх представників не забезпечив, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав заперечення проти позовних ВИМОГ, просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача з 01.01.2007 р. по 30.06.2007 р. та проводити розгляд справи без участі свого представника. Свої заперечення обґрунтовує тим. що пенсія позивачу (державна та додаткова за шкоду здоров'ю) нараховується відповідно до чинного законодавства, а саме Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.(57.2008 р. № 654, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України ..Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується лише при розрахунку пенсій, які призначаються відповідно до цього Закону. Індексація пенсії позивача не проводиться, оскільки розмір його пенсії перевищує прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін та постановити у справі рішення на підставі наявних матеріалів справи.
Суд. дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач має статус інваліда II групи через захворювання, пов'язане з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджуються Довідкою від 26.01.2005 р. № 004798 та посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 083512 від 28.11.1997 р. (а.с.34-36).
На момент звернення до суду позивач отримує пенсію у розмірі 1423,20 гри. щомісячно, що визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 та Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням розміру прожитковою мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що визначений Законом: України „Про Державний бюджет України на 2010 рік"', що підтверджується листом УПФ в Святошинському районі м. Києва від 02.06.2010 № 696/09 та довідкою про розмір пенсії (а.с.30-32).
Відповідач перерахунок державної та додаткової пенсії за заявою позивача від 31.05.2010 р. (а.с.29) не провів.
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ. пенсії особам, віднесеним до категорій 1. 2, 3. 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У ст. 54 Закону № 796-ХІІ наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та зазначено, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно із ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю зокрема інвалідам II трупи - у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 даного Закону, виплата такої додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої за ст. 28 Закону від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ ..Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно проводити нарахування державної та додаткової пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов ямкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. З ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні маги змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (¥'оппе 'ап Г)иуп . Поте ОҐІісе (Сазе 41/74 уап Шуп V. Ногае ОГПсе). суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку державної та додаткової пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було установлено, що пенсії, передбачені п. 4 ст. 54 Закону № 796-ХП розраховуються виходячи із розміру 19,91 гри. Отже, мінімальний розмір пенсії по інвалідності 11 групи визначений у розмірі 159,28 гри. (19,91 х 8). У подальшому ревізія розміру зазначених пенсій проведена Кабінетом Міністрів України у постановах від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. № 654.
Відповідач проводив нарахування пенсії позивача виходячи із того, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Затверджений Постановою Кабміну від 30.05.1997 № 523 порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи є чинним, а її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХП. Постановами від 03.01.2002 № І, від 28.05.2008 р. №530 та від 16.07.2008 р. №654 Кабінет міністрів України установив розмір суми, з якої проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням статей 50 та 54 Закону № 796-ХП. причому ця сума не відповідає розмірам мінімальної пенсії за віком.
Суд, вирішуючи спір, бере до уваги, що з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативно-правовими актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50. 54 Закону № 796-ХП, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Крім того, слід зазначити, що зміни, внесені до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХП Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані Рішенням конституційного суду України від 22.05.2008 № Ю-рп/2008 неконституційними та не можуть бути підставою визначення розміру державної та додаткової пенсій. Відповідно до ст. 22, ч.3 ст. 46, 64 Конституції України пенсії, інші соціальні виплати та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, установленого законом.
При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускаються звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, крім випадків, передбачених Конституцією, зокрема в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Таким чином, якщо прийнятий закон звужує зміст та обсяг існуючого права, то такий закон не може застосовуватися і має діяти закон, який гарантує дане право. Причому констатація неконституційності того чи іншого положення компетентним органом (Конституційним Судом України) є необов'язковою. Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 № 9 „Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя" .....суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві. яке не суперечить їй".
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 71 Закону № 796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
На підставі викладеного та враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійсниш перерахунок пенсії позивачу за період з травня 2007 р. по червень 2010 р. включно у розмірі, визначеному ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ. з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд задовольняє позовні вимоги за вказаний період, оскільки відповідач наполягає на застосуванні трирічного строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.
Суд не приймає до уваги твердження позивача, що позовна давність не поширюється на вимоги позивача, оскільки предметом позову є перерахунок пенсії, ане відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, на чому наполягає позивач.
Суд задовольняє вимогу позивача зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Святошинському районі м. Києва виплачувати йому дежавну та додаткову пенсії у розмірах, які визначені діючою на дату постановлення рішення редакцією ст. 54 та ст. 50 Закону № 796-ХІІ, з урахування того, що таке рішення діє до внесення відповідних змін щодо розміру таких пенсій.
Щодо позовної вимоги про індексацію пенсії, то відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Оскільки розрахунковою величиною пенсії позивача є мінімальна пенсія за віком, що прирівняна до прожиткового мінімуму, то суд приходить до висновку про відсутність підстав задоволення позовної вимоги щодо індексації пенсії позивачу.
Суд відмовляє у задоволені позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що за роки недоплати до пенсії йому навмисно наносилася відповідачем матеріальна шкода від такої недоплати, через що він вимушений був обмежити себе у якісному харчуванні, лікуванні та оздоровленні. Заподіяно цю шкоду системним порушенням, нехнуванням і невиконанням відповідачем законів. Конституції України та неодноразових рішень Конституційного суду України. Стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує ст. 23, 11.73-1175 Цивільного кодексу України.
Зазначені позивачем статті 1173-1175 Цивільного кодексу України є спеціальними нормами, в яких реалізуються положення ст. 56 Конституції України. Із їх змісту вбачається, що обов'язковими умовами відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади незалежно від вини цих органів є: наявність шкоди, незаконність рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, якими завдано шкоду, причинний зв'язок між завданою шкодою та незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодування такої шкоди державою. Виходячи із змісту ст. 23 Цивільного кодексу України та поняття моральної шкоди, якою є негативні наслідки (втрати.) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси суд приходить до висновку, що зазначені позивачем обмеження у якісному харчуванні, лікуванні та оздоровлені, які він вважає моральною шкодою, самі по собі не є матеріальною шкодою, оскільки така шкода полягає у негативних наслідках немайнового характеру, які спричинили ці обмеження, зокрема погіршення стану здоров'я тощо. Таким чином у позовній заяві позивач не зазначив у чому полягає заподіяна йому моральна шкода, якими доказами він підтверджує нанесену моральну шкоду та з яких міркувань виходив, коли розмір моральної шкоди визначав ст.ст. 50. 54 Закону № 796-ХІІ. Крім того, відшкодування моральної шкоди за ст.ст. 1173-1175 Цивільного кодексу України здійснює держава, тобто позовна вимога про стягнення моральної шкоди заявлена до неналежного відповідача.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із наведеного вище суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 10. 11, 57, 60. 61, 209, 212-215, 218, 292 Цивільно - процесуального Кодексу України суд
                                                  В И Р ІIII И В:
Позов Євтушенка Петра Івановича до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування та виплати Євтушенку Петру Івановичу державної та додаткової пенсії, як інваліду II групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі меншому, ніж передбачено ст.ст., 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва починаючи з травня 2007 р. по червень 2010 р. включно перерахувати та виплатити Євтушенку Петру Івановичу, 09.11.1957 року народження, як інваліду II групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію у розмірі, визначеному ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи'', з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва починаючи з травня 2007р. по червень 2010р. включно перерахувати та виплатити Євтушенку Петру Івановичу, 09.11.1957 року народження, як інваліду II групи 1 категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткову пенсію за шкоду здоров'ю у розмірі, визначеному ст. 50 Закону України ..Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошииському районі м. Києва нараховувати та виплачувати Євтушенку Петру Івановичу. 09.11.1957 року народження, як інваліду 11 групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну та додаткову пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'", чинними на момент постановлення рішення, починаючи із 01.07.2010 р. до внесення у порядку, передбаченому чинним законодавством, змін щодо розміру зазначених пенсій.
Стягнути із Управління Пенсійного фонду України в Святошииському районі м. Києва на користь Євтушенку Петру Івановичу, 09.11.1957 року народження, витрати на інформаційио-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 37,00 гри.
Стягнути із Управління Пенсійного фонду України в Святошииському районі м. Києва на користь держави державне мито у розмірі 08,50 гри.
В решті позовних вимог відмовити.
Суддя:
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути, подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи, яка оскаржує рішення -протягом десяти днів з моменту отримання його копії.
суддя
З ОРИГІНАЛОМ згідно

 

02.02.2011 рік вставляю корисну інформацію про прожитковий мінімум і мінімальну заробітну плату на 2011 рік

Минимальная зарплата в Украине на 2011 год

Минимальная заработная плата – это законодательно установленный размер заработной платы за простую, неквалифицированную работу, ниже которого не может производиться оплата за выполненную работником месячную, почасовую норму труда (объём работ) (ст 95 КЗоТ Украины).

Статья 22 Закона Украины «О Государственном бюджете Украины на 2011 год» устанавливает такие размеры минимальной заработной платы:

1. При помесячной оплате труда: с 01.12.2011    1004 грн

с 01.10.2011   985 грн

с 01.04.2011   960 грн

с 01.01.2011   941 грн

 

2. При почасовой оплате труда: с 01.12.2011      6,04 грн

с 01.10.2011   5,92 грн

с 01.04.2011   5,77 грн

с 01.01.2011   5,66 грн

 

Прожиточный минимум в Украине 2011 год

Прожиточный минимум (согласно ст.1 Закона Украины от 15 июля 1999 года N966-XIV «О прожиточном минимуме») – стоимостная величина достаточного для обеспечения нормального функционирования организма человека, сохранения его здоровья набора продуктов питания (далее – набор продуктов питания), а также минимального набора непродовольственных товаров (далее – набор непродовольственных товаров) и минимального набора услуг (далее – набор услуг), необходимых для удовлетворения основных социальных и культурных потребностей личности.

Статья 21 Закона Украины «О Государственном бюджете Украины на 2011 год» устанавливает такие размеры прожиточного минимума из расчета на одно лицо в месяц в гривнах:Начало действия Общий показатель     Дети в возрасте до 6 лет      Дети в возрасте от 6 до 18 лет        Работоспособные лица        Лица, потерявшие работоспособность

01.12.2011      953      870      1042    1004    800

01.10.2011      934      853      1022    985      784

01.04.2011      911      832      997      960      764

01.01.2011      894      816      977      941      750

 

 12.02.2011 рік вставляю нову інформацію яка потрібна всім:

                  

                    ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                             Л И С Т

                                 24.01.2011  N 98/11/13-11

                                      Головам апеляційних
                                      адміністративних судів
 

     У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом  України  Рішення
від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 ( v019p710-10 ) у справі щодо
підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами, 2 грудня
2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 2748-VI
(  2748-17  )  "Про  внесення  змін  до  розділу  XII  "Прикінцеві
положення"  Закону  України  "Про судоустрій і статус суддів" щодо
передачі справ,  пов'язаних із соціальними виплатами", який набрав
чинності з 30 грудня 2010 року.

     У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних
із застосуванням цього Закону ( 2748-17 ),  Вищий адміністративний
суд України вважає за необхідне звернути увагу на таке.

     Підсудність справ  щодо  спорів,  пов'язаних  із  соціальними
виплатами, апеляційним судам встановлена абзацами чотирнадцятим та
п'ятнадцятим  пункту  1  розділу XII "Прикінцеві положення" Закону
України "Про судоустрій і статус суддів" ( 2453-17 ).

     За змістом цих приписів суди апеляційної інстанції з розгляду
цивільних  справ  у  справах щодо таких спорів (в яких провадження
було  відкрито  в  порядку  цивільного   судочинства)   закривають
провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу України
(  1618-15  )  та  розглядають  їх  у  порядку   адміністративного
судочинства.

     Апеляційні скарги   щодо   таких   спорів,  подані  до  судів
апеляційної інстанції з розгляду цивільних справ до  дня  набрання
чинності Законом   України  від  2  грудня  2010  року  N  2748-VI
(  2748-17  ) "Про  внесення  змін  до  розділу  XII   "Прикінцеві
положення"  Закону  України  "Про судоустрій і статус суддів" щодо
передачі справ,  пов'язаних із соціальними  виплатами"  в  порядку
цивільного судочинства, та апеляційні скарги, передані відповідним
апеляційним судам згідно з пунктом 2 розділу II Закону України від
18  лютого  2010  року N 1691-VI ( 1691-17 ) "Про внесення змін до
деяких  законодавчих  актів  України  щодо  підвідомчості   справ,
пов'язаних  із  соціальними  виплатами",  провадження  за якими не
відкрито,  розглядаються цими судами у  порядку  адміністративного
судочинства.

     Таким чином, Законом України "Про судоустрій і статус суддів"
( 2453-17 ) у редакції Закону  України  від  2  грудня  2010  року
N 2748-VI   (   2748-17  )  "Про  внесення  змін  до  розділу  XII
"Прикінцеві положення" Закону України  "Про  судоустрій  і  статус
суддів" щодо передачі справ,  пов'язаних із соціальними виплатами"
передача від судів  апеляційної  інстанції  з  розгляду  цивільних
справ  до апеляційних адміністративних судів справ,  пов'язаних із
соціальними виплатами, не передбачена.

 В.о. Голови суду                                         М.Цуркан

( Дoкумeнт взятo з сайту Верховної Ради )

 

Вітаю всіх 21.02.2011 рік вставляю нову Постанову по пенсії нашого побратима Олександра:

 

Справа №2-А-70/11

                              ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» січня 2011 року                                                                                            м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді           САВЛУК Т.В.                                                                                                     при секретарі                    Зелді Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративний позов Голуб Олександра Дмитровича до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій відповідачів та забов’язання призначити та виплачувати основну та додаткову пенсію відповідно до статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

                                             встановив:

         Голуб ОД. , звертаючись з адміністративним позовом до суду, просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва по призначенню і виплаті пенсії як інваліду 2-ої групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС протиправними: зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва призначити з моменту звернення з адміністративним позовом до суду Голуба Олександра Дмитровича, 18 жовтня 1964 року народження, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), основну державну пенсію згідно ч.4 стт.54 встановивши її у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову державну пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю згідно ст..50, становивши її у розмірі - 75% мінімальної пенсії за віком, враховуючи ч.3 статті 67 згідно вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 2802.1991 р №796-ХІІ, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для особі, які втратили працездатність, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, коригується декілька разів на рік і встановлюється Законами України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на відповідний рік, та зробити перерахунок і виплату виниклої заборгованості з 07 квітня 2010 року з урахуванням індексації внаслідок інфляції, враховуючи попередні виплати.

        Свої позовні вимоги Голуб О.Д. мотивує тим, що він являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, виконуючи свій громадський обов'язок він втратив здоров'я, рішенням медико-соціальної експертної комісії йому було встановлено II групу інвалідності, пов'язану з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС з 01 березня 2010 року, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва і отримує пенсію як інвалід II групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

         Позивач  вважає,   що на даний час йому встановлена і виплачується основна держана пенсія та  додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров'ям, у розмірах, значно нижчих, ніж гарантовано Конституцією України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". ЗО серпня 2010 року він звернувся до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва з заявою про здійснення перерахунку пенсії та стягнення заборгованості по пенсії, але йому було відмовлено в перерахунку пенсії та виплаті заборгованості.

        Позивач Голуб О.Д. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

       Представник позивача Красильніков С.П. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

       Уповноважений представник відповідача - Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду письмову заяву, згідно якої просив справу розглянути у відсутність їх уповноваженого представника, проти позову заперечують з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, які долучено до матеріалів справи, (а.с.34-38)

        Уповноважений представник відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України місті Києві - Немеша С.М. в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, які залучено до матеріалів справи, (ас. 36-37)

       Заслухавши пояснення, позивача, представника позивача, представника відповідача Немеша С.М., дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

      Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати  годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Згідно ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

     Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

     Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач Голуб О.Д. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.13).

Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача, відповідно "о положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано інвалідом II групи з 01 березня 2010 року.

      З 07 квітня 2010 року Голуб О.Д. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності ЧАЕС в розмірі фактичних збитків в розмірі 1565,40 грн., що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва від 06 вересня 2010 року за №6460. (ас. 18)

      Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

     Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

     Вказані норми Закону були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01.01.2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

     Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

      За таких обставин, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону від 19.12.1991 року, 01.07.1992 року, позивач мав право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 14.11.2008 року.

     Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

    Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

     Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.

       За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем в даній справі.    -

      Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

а)           державної пенсії;

б)           додаткової    пенсії    за    шкоду,     заподіяну    здоров'ю,    яка    призначається    після    виникненню права на державну пенсію.

      Частиною 1 ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.

      Згідно до п. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим - по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Зі змісту статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

       За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

      Згідно ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

      Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

     Таким чином, для позивача, як інваліда II групи з 07 квітня 2010 року, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен був розраховуватися виходячи з наведених розмірів.

      Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва керувався розміром, визначеним постановами КМУ від 03.01.2002 року №1, 27.12.2005 року №1293, а відповідно до ч. 5 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

      Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

       Безпідставними визнано посилання відповідачів на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 т 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

      Таким чином, доводи Управління пенсійного фонду про призначення пенсії постраждалим виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір таких пенсій.

      Відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

      Згідно зі ст.71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

      Однак, відповідачем не надано жодних доказів того, що посадовими особами Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва вживалися будь-які дії, в тому числі щодо направлення бюджетних запитів на збільшення сум призначення виплат, проведення нарахування виплат, направлених на виконання положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

        Отже, суд вважає доведеним факт протиправного діяння (бездіяльності) відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, а також факт протиправного діяння (дій) щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсій.

      При розгляді даної справи, встановлюючи час, з якого потрібно зробити перерахунок пенсії та заборгованості, що виникла у відповідача перед позивачем, суд враховує положення частини 2 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

     Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Голуб О.Д щодо визнання діяння (дії та бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по нарахуванню а також відмови в здійсненні йому перерахунку пенсії як інваліду 2групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії з 07 квітня 2010 року , а також відмови в здійсненні перерахунку та виплаті протиправними та щодо зобов'язання відповідача встановити позивачеві, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, зробити перерахунок та виплату заборгованості по день винесення постанови суду, з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат.

      Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині призначення з моменту зверхня з адміністративним позовом до суду основної та додатково: пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до положень ст.50,54 Закону України положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , оскільки права та законні інтереси позивача на отримання пенсії не порушено з боку відповідачів, які у встановленому чинним законодавством порядку та в межах своєї компетенції призначили позивачу основну держану пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, ці обставини не заперечуються позивачем, а предметом даного спору є відновлення порушених прав позивача в частині розміру нарахованої та триманої позивачем щомісячно основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.

       Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 р. №491-І/, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. За правилами п. З Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» за № 1078, від 17.07.2003 року до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»; додаткова пенсії, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму. Таким чином, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва зробити порахунок і виплатити виниклу заборгованість основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю «з урахуванням індексації внаслідок інфляції, враховуючи попередні виплати», оскільки виплата заборгованості по соціальним виплатам носить разовий характер, тому не може бути об'єктом індексації.

        Згідно п. 18 ч 1 ст. 4 Декрету «МУ «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач  звільнений від сплати судового збору.

       Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст.19, 46, 55, 152 Конституції України, ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» за № 1078 від 17.07.2003 року, ст.ст. 1, 2, 5, 90, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

                                                постановив:

       Позов задовольнити частково.

       Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті Голуб Олександру Дмитровичу , як інваліду ІІ-ої групи, основної та додаткової пенсії встановленої особі , яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 04 квітня 2010 року.

       Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок основної та додаткової пенсії Голуб Олександру Дмитровичу, як інваліду II групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, згідно ч4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову державну пенсію за шкоду. заподіяну здоров'ю згідно ст.,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 75% мінімальної пенсії за віком, враховуючи ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з моменту її призначення, тобто 07 квітня 2010 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

        В іншій частині позовних вимог відмовити.

       Постанова суду може бути оскаржена до Київською апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня її проголошення Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою яка її подає до суду апеляційної інстанції.       І

Суддя

 



Создан 21 авг 2011



Если ты САМ не делаешь для себя что-то, то почему кто-то должен это делать для тебя?! НЕ ХВАТАЕТ ДЕНЕГ В БЮДЖЕТЕ - УБРАТЬ ЛЬГОТЫ ДЕПУТАТАМ!!! ЕСЛИ ВЫ НЕ БОРЕТЕСЬ ЗА СВОИ ПРАВА, У ВАС ИХ ЗАБЕРУТ! БУДЕТЕ СИДЕТЬ ДОМА, ДОЖДЁТЕСЬ!!! ЖЁНЫ ЛИКВИДАТОРОВ! ВСТАВАЙТЕ В РЯДЫ ВМЕСТО ВАШИХ БОЛЬНЫХ МУЖЕЙ. ЖДЁМ ВАС НА МАЙДАНЕ ежедневно!!!!!Всем друзьям, включая тебя, заходить на наш сайт минимум 1 раз в день!!!Если хочешь иметь пристойную пенсию и все государственные гарантии в полном объеме согласно Закона, тогда заходи на наш сайт мы тебя ждём, узнавай как это сделать сейчас, за это мы тебя обязуем рассказывать таким как и ты про наш сайт!!! Обращаемся ко всем посетителям нашого сайта, мы хотим узнать количество посетителей за сутки, поэтому с 14.03. по 14.04. 2014 года просим Вас зайти на наш сайт.У нас нет средств раскручивать и рекламировать наш сайт. Но у каждого, кто зашел на наш сайт и получил юридическую консультацию либо другую полезную информацию, есть возможность рассказать о нас и привлечь новых посетителей, которым была бы полезна и интересна тематика и проблематика нашего сайта.

Copyright © 2010 spilkachernobulja.io.ua